"Газпром" має бути зруйнований
На видобувну і транспортну частини, після чого доступ до газових мереж Росії отримають усі без винятку
РЕФОРМИ
Тарас СМАКУЛА
|
З 1992 року по травень 2001 справами російського газового гіганта під назвою “Газпром” керував Рем Вяхірєв. Народ із повагою називав його “дідусем Рембо”. Однак Кремль мав про нього власну думку, тож 30 травня на пост голови “Газпрому” був призначений 39-річний заступник міністра енергетики Росії Олексій Міллер.
Від Міллера чекають багато: він повинен відшукати баланс між інтересами держави і західними інвесторами, забезпечити прозорість у діяльності компанії і покласти край нецільовому використанню активів. Крім того, йому доведеться ввести в компанії суворі принципи розміщення капіталів на основі повернення, а не з примхи керівництва. І, нарешті, прихід Міллера має привести до масштабної реформи газового ринку, яка відкриє доступ до мережі “Газпрому” незалежним виробникам і дозволить підвищити внутрішні тарифи. Зробити це, з огляду на спадщину Вяхірєва, буде надзвичайно складно.
Вершки закінчилися, терміново потрібні гроші
Не виключено, що головним завданням “Газпрому” упродовж найближчих років стане не стільки розвиток, скільки виживання. Сам Олексій Міллер говорить, що “Газпром” планує поступове збільшення видобутку газу, приріст якого протягом 10 років повинен становити близько 10%. Однак на зборах акціонерів, що відбулися 29 червня, присвячених підведенню підсумків 2000 року, прозвучали цифри, які змушують засумніватися в реалістичності планів Міллера.
Візьмімо такі показники, як динаміка видобутку і капіталізація. Для інвесторів вони мають першочергове значення.
У “Газпрому” падає видобуток, але зростає капіталізація – просто тому, що нижче опускатися вже нікуди. Якщо в 1999 році компанія видобула 523,2 млрд. кубометрів газу, то в 2000 році – лише 500,8 млрд. куб. м, або на 4,3% менше. У той же час капіталізація “Газпрому” в 2000 році становила 7,94 млрд. доларів, що в 1,7 разу більше, ніж в 1999 році. З початку року капіталізація виросла вже до 15 млрд. доларів, чому сприяли високі європейські ціни на газ, перспектива лібералізації ринку акцій “Газпрому” і відхід Рема Вяхирева з посади голови правління компанії.
Ще один показник – введення в експлуатацію нових свердловин (чинник, що визначає рівень видобутку в майбутньому) – за 2000 рік просто жахає. Для порівняння: якщо маленька “Славнєфть” за минулий рік пробурила 581 тисячу метрів і впорядкувала 229 свердловин, то показники “Газпрому” становили всього 224 тисячі метрів і 109 свердловин. До того ж подейкують, що за цю роботу “Газпром” чимало заборгував своїм підрядникам.
Період “знімання вершків” з Уренгоя, Ямбурга і Ведмежого минув, і кожен новий кубометр видобутого газу дається “Газпрому” все більш високою ціною (за повідомленням Міллера, собівартість продукції “Газпрому” тільки за 2000 рік виросла на 45%). Наразі всі надії газового монополіста пов’язані з Заполярним родовищем. І що далі?.. Згідно з американськими прогнозами, собівартість газу на Штокманівському родовищі буде у п’ять разів, а в Карському морі – не менше ніж у сім разів вищою, ніж на Уренгої.
Враховуючи складне фінансове становище, “Газпром” обмежив коло пріоритетних великих проектів. Зараз у цій категорії залишилися тільки освоєння Заполярного родовища, “Блакитний потік” і трубопровідний обхід України територією Польщі та Словаччини. Інші першочергові завдання (освоєння Ямалу, розробка Штокманівського родовища, прокладення газопроводу в Німеччину по дну Балтики, завершення траси “Ямал-Європа” будівництвом газопроводу від Ямалу до Торжка) “зависнули” в очікуванні фінансування.
А звідки його взяти? Як стверджує Олексій Міллер, “Газпром” збирається отримати цього року рекордну виручку – 13 млрд. доларів. Але навряд чи щось із цього прибутку піде на інвестиції. Поставки газу в Європу використані “Газпромом” для забезпечення кредитів ледве чи не на 15 років уперед, і сума кредиторської заборгованості зараз становить, за різними даними, від 9 до 12 млрд. доларів.
Надії на реформування внутрішньоросійського газового ринку також себе не виправдовують. Ціни на газ уряд РФ, звичайно, підвищить, однак навряд чи це підвищення буде радикальним: очікується їх зростання з нинішніх 13-14 доларів за тисячу кубометрів до 30 доларів, але й то у трирічній перспективі. Підняти планку вище “Газпрому” ніхто не дасть: від дешевої енергетичної складової залежить економічне зростання в Росії.
Не доводиться чекати значного зростання надходжень і з європейського ринку. “Газпром” пояснив п’ятимісячне скорочення експорту в Європу кліматичними чинниками. Але більш вірогідною здається версія, за якою зростання цін на газ призвело до скорочення споживання палива, використання альтернативних джерел і впровадження енергозберігаючих технологій. Як наслідок, використання газу в Європі може наростати не такими швидкими темпами, як розраховують у “Газпромі”.
Ще одна проблема для “Газпрому” – намір ЄС при торгівлі газом перейти на систему короткострокових контрактів (на відміну від “довгограючих” 10-20-річних контрактів, що практикувалися раніше).
Таким чином, “Газпром” позбудеться таких необхідних йому коштів для фінансування великих проектів.
“Газпром” відклали... до кінця року
Не раніше осені 2001 року уряд РФ почне обговорення реформування газової галузі, заявив прем’єр-міністр Михайло Касьянов. При цьому прем’єр підкреслив, що не може гарантувати прийняття в 2001 році якихось рішень.
Обережність уряду прем’єр пояснив тим, що вже почалися реформи в кількох важливих сферах економіки, і якщо не враховувати всіх варіантів розвитку подій, можуть бути непередбачувані наслідки.
Хоча, як вважають експерти, “Газпром” вирішили відкласти на потім, щоб дати президентському ставленикові Олексієві Міллеру час розібратися із ситуацією зсередини, – і вже після того відкоригувати політику держави стосовно компанії.
Незрозуміло також, яким чином реформуватимуть “Газпром”. Одну з реформ розробляє Мінекономрозвитку Росії. Зі слів Касьянова, план такий: буде виділена транспортна компанія, держава викупить її у приватних акціонерів в обмін на частку у видобувних компаніях. Усі виробники газу отримають доступ до “труби”, а конфлікт між “Газпромом” і “незалежними” буде таким чином вичерпаний.
Однак є й інша концепція, яка передбачає збереження “Газпрому”. При цьому частка нерегульованого ринку газу повинна поступово розширятися, “незалежні” будуть підпущені до “труби”, а в перспективі – і до експорту, при збереженні самої “труби” у “Газпрому”. Видобувні підрозділи “Газпрому” мають бути перетворені на самостійні компанії, проте контроль над ними з боку газової монополії збережеться.
Наразі ж не можна робити висновків про те, якому з планів віддадуть перевагу. Відокремлення транспортування від видобування, допуск незалежних газовидобувників передбачають обидві концепції. Підхід Мінекономрозвитку радикальніший, зате другий варіант дасть можливість уникнути серйозних потрясінь у “Газпромі”, який підписав довгострокові контракти із зарубіжними споживачами. До того ж він дуже сподобався газпромівському начальству – у т. ч. й Олексієві Міллеру. Президент РФ Володимир Путін, від якого залежатиме, який варіант реформування буде прийнятий, поки що від оцінок утримався...
|
|
