Брудна гра у вибори
Скільки доведеться заплатити за негативні виборчі технології?
ТЕХНОЛОГІЇ
Ольга РОМАНИШИНА Дмитро ЯЦЕНКО
|
Головною ознакою нових парламентських виборів оглядачі називають масове використання т. зв. виборчих технологій. Причому експерти у своїх прогнозах дедалі частіше схиляються до думки, що нинішні вибори відзначатимуться найбільшим застосуванням методів брудної гри.
Якщо ці прогнози підтвердяться, то попередні вибори до Верховної Ради 1998 року або президентські 1999 року здадуться ідеалом більш-менш чесної боротьби. Українське суспільство та політичний істеблішмент уже цілком дозріли до того, щоби протягом кількох місяців до дня голосування опинитися під зливою політичних скандалів, викидів компромату та звичайної брехні. Прикладом є час між 2000 та 2001 роками, коли країна пережила найгучніші за всю свою історію скандали: вбивство журналіста Ґонґадзе, оприлюднення записів майора Мельниченка, факти про замовлене вбивство Чорновола, вбивство журналіста Александрова, звинувачення президента Кучми у “відмиванні” 1 млрд. USD, оприлюднення фактів злочинної діяльності екс-голови СБУ Леоніда Деркача, його сина народного депутата Андрія Деркача та відомого бізнесмена Вадима Рабиновича.
Тож справжній політик уже давно мав би замислитися над тим, чи має він достатньо брудних матеріалів на своїх опонентів. Компромат, як і будь-яка інформація, є товаром. До часу він зберігається в течках чи валізах, але варто лише комусь одному використати його, як відразу почнеться ланцюгова реакція: майбутні вибори створюють для цього всі умови.
У політиків немає іншого вибору
Звичайно, змальована картина є дещо перебільшеною: сучасні виборчі технології, можливо, виглядатимуть більш вишуканими, але принцип відповідатиме вищенаведеним твердженням. Львівський експерт із питань конфліктології, головний редактор газети “Вірую” Олег Базар вважає, що наступні вибори будуть високотехнологічними: “Не буде такої аматорської профанації, як на попередніх виборах. Цього разу є багато політичних сил, які йтимуть ва-банк, які мають гроші, вміють застосовувати ці технології, але не мають високого рейтингу, тому їм нічого більше не залишається, як будувати свою виборчу кампанію на великих грошах і потужних технологіях”. За його словами, можна окреслити кілька основних ознак будь-якої політичної сили, яка застосовуватиме негативні технології: це партія, в якій зібралися люди, що володіють значними фінансовими, промисловими і медіа-ресурсами, але які при цьому не користуються популярністю серед населення. Перемогти своїх конкурентів у політичній боротьбі за допомогою брудних виборчих технологій – для таких політиків це єдиний шанс здобути голоси виборців.
“Такі спроби видно вже зараз, – говорить Олег Базар. – Останній приклад: центр “Соціополіс” оприлюднив рейтинг політичних партій та політиків, згідно з яким найвищі показники мають Віктор Ющенко та Петро Симоненко. А телеканал “Інтер” вже кілька днів поспіль обсмоктує це дослідження, показує політиків, а говорить лише про політичні сили: що 20% наберуть комуністи, а 7% – СДПУ(о). Причому з контексту складається враження, що переможуть або комуністи, або СДПУ(о). А про те, що за блок Ющенка готові проголосувати 26%, не говориться взагалі”. Отже, якщо говорити про брудні технології, то це будуть технології інформаційні: себто половинчасте інформування, підміна понять, пересмикування фактів і т. п.
Уже зараз через ЗМІ поширюється напівправда, а з вересня-жовтня на українців чекає потужний викид “правди” про відомих політиків: можливо, інформація про нетрадиційну сексуальну орієнтацію, гроші за кордоном, факти, пов’язані з корупцією, тощо.
Скільки коштуватиме виборча кампанія?
Зрозуміло, що під час виборів великого попиту набуває професія іміджмейкерів, фахівців із виборчих технологій. Однак справжніх професіоналів у цій галузі насправді не так уже й багато, тож присутність у виборчому штабі тієї чи іншої іміджмейкерської контори визначається головним чином платоспроможністю політика чи політичної сили, яка його висуває. Загалом, структури, які займаються виборчими технологіями, можна умовно поділити на три групи: різні політичні та суспільні інститути, агентства та центри соціологічних і політичних досліджень; прес-служби партій, громадських організацій, об’єднань; і нарешті – незалежні фірми, які займаються політичною рекламою.
Бізнес виборчих технологій доволі дорогий. Політолог Микола Томенко стверджує, що над покращанням іміджу президента Леоніда Кучми в США попрацювала американська компанія Black, Kelly, Scruggs & Healey (ВКSН), яка уклала контракт на 500 тис. USD з українським Агентством гуманітарних технологій (АГТ). У ВКSН можуть тепер виникнути труднощі через порушення закону США “Про реєстрацію іноземних агентів”. Річ у тім, що головною умовою надання іміджмейкерських послуг в Америці для іноземних замовників є їх незалежність та непідконтрольність урядовим структурам або партіям. Томенко стверджує, що АГТ належить народному депутатові й одному з лідерів “Трудової України” Віктору Пінчукові, про що – всупереч нормі закону – не було повідомлено офіційні органи США. Однак керівництво АГТ заперечує факт підписання контракту та належність цієї фірми Вікторові Пінчуку.
Ще одна значна стаття витрат – це ЗМІ. Олег Базар вважає, що у виборах-2002 будуть більше задіяні російські ЗМІ, ніж українські: “Це почалося ще відтоді, коли канал ОРТ “зливав” компромат на Ющенка. Якщо українські ЗМІ перебувають у правовому полі України, то їх можна притягти до суду, а “зливати” компромат через російські мас-медіа буде дуже просто. Скажімо так, компромат на політичних опонентів політичного середовища, яке контролює канал “Інтер”, буде з’являтися на каналі ОРТ”.
Ціна виборчої кампанії у мажоритарному окрузі, за оцінками фахівців, коливатиметься від півмільйона до мільйона доларів США. Вартість залежатиме від багатьох чинників: хто саме є конкурентами, чи ця людина відома тощо. “Я думаю, що будуть партії, які витратять на кампанію трохи більше 100 тис. USD, а будуть і такі, яким вона обійдеться у кілька мільйонів, – зазначає Базар. – Ми знову побачимо феномен віртуальних політичних блоків, коли “випливуть” нікому не відомі люди. Уже зараз по телебаченню розпочалася пряма реклама. Ті партії, які пройдуть до парламенту, витратять на свою загальнонаціональну кампанію не менше 5-10 млн. USD”.
Кінець традиційних виборів
У цьому матеріалі нічого не сказано про ідеології партій. У нас є кілька демократичних партій, кілька – соціал-демократичних, дві соціалістичні, комуністичні, три Рухи тощо, тому говорити про відмінності в ідеологічних питаннях не випадає. Ідеологічні межі давно стерлися, натомість є відмінності в амбіціях та розмірах партійних кас. Гроші й технології поступово замінили в партіях ідеологію.
Про це добре сказав відомий американський філософ і політолог Френсіс Фукуяма на прикладі останніх американських виборів: “Обидві партії були такі схожі, що виборці через те не отримували жодної мотивації за когось голосувати. Іронія американської політики в тому, що полеміка між партіями була тим сильнішою, чим меншою була політична різниця між ними”...
|
|
