Рік активного Сонця
БОНДАРЕНКО
Раз на 10 – 11 років Сонце починає вар’ювати. Астрономи помічають потужні викиди сонячної енергії, які активно впливають на життя землян. Тварини відчувають рік активного Сонця по-своєму: стають неспокійними, більш тривожними. У людей сприйняття енергетичних змін є дещо притупленим, проте в роки активного Сонця, як правило, стається найбільше самогубств. Відбуваються аварії та катастрофи. Починаються війни. Руйнуються імперії й утворюються нові держави. 2001-й – також рік активного Сонця. І все (навіть касетний скандал і відставку Ющенка) астрологи-аматори та дипломовані чаклуни списують на Сонце та його надмірну активність...
Минулої неділі мені довелося стати свідком двох подій, поєднання яких у межах одного художнього твору могло б спричинити а) створення легенької мелодрами і б) звинувачення в банальності та відсутності смаку в автора. Мовляв, застарілий прийом, нічого нового, практично неможливе поєднання. Але все-таки ми живемо в рік активного Сонця, і дивуватися вже чомусь не доводиться.
...Уранці в неділю мене розбудив якийсь галас. Під вікнами сусіднього будинку зібралося декілька пенсіонерок і чоловіків у спортивних штанях, що вигулювали псів. На траві лежала мертва людина.
Кров. Мухи... Словом, сюжет для шкільного літературного гуртка “Юний натураліст”. Чоловік років 40 – 45, мешканець сусіднього будинку, звів рахунки з життям, вистрибнувши з вікна N-го поверху.
Обличчя чоловіка було мені знайоме. Кілька разів бачив його біля хлібного кіоску. Він завжди стояв збоку і чекав, коли йому подадуть копійку. Стояв мовчки, не чіплявся до покупців, що не властиво для нинішніх жебраків. Він навіть не простягав руку: просто мовчки і благально дивився в очі кожному, ніби соромився свого безгрошів’я... А в натовпі, який все більшав навколо мертвого тіла, вже чулися розмови: “Хороший был человек. Не пил, работал на заводе. Потом сократили... Жена с детьми ушла... Потом у него болезнь обнаружили. Сказали, на операцию надо. А денег не только на операцию – на хлеб с молоком не хватало... Как тут не выбросишься из окна?” Поступово розмова перейшла на соціальну тематику. Різномовний натовп українською, російською, суржиком кляв на чому світ стоїть владу. Діставалося й опозиції: і Тимошенко, і Ющенку, і Морозу. У повітрі витав якийсь дух махновщини: кожен сам за себе, а визнаних авторитетів немає. Урешті зійшлися на тому, що і Кучма, і Ющенко, і Кінах, і Тимошенко, і Мороз “одним миром мазані”.
...Найприкріше, що в запалі суперечки нікому не спало на думку накрити чимось бідолашний труп або навіть просто закрити мерцеві очі. Мрець давав привід для дискусії – у цьому було його функціональне призначення. Він допомагав вилити накопичене невдоволення у вербальній формі. На більш активні форми цих людей не вистачало. Перед прибуттям міліції хтось запропонував взагалі списати цей нещасний випадок на рік активного Сонця: мовляв, це цілком нормально, адже має збільшуватися кількість суїцидів...
...Після обіду, усе ще перебуваючи під враженням ранкової події, я вирушив до Дніпра. Рік активного Сонця сприяв тому, що Київ млів від гарячого повітря, а рятуватися від спеки було можливо лише в прохолодних водах Дніпра. Малолюдний пляж, який я здавна облюбував, зустрів гарячим піском і двома десятками відпочиваючих, переважно молодими. Я примостився неподалік від води, занурився в читання щойно придбаної вчорашньої газети і знову почув крик. Цей крик був не менш моторошним, ніж ранковий, той, що розбудив мене.
Виявляється, у молодої рудої жінки, схожої на героїню Міли Йовович із “П’ятого елемента”, почалися пологи. Народ заметушився. Із-поміж тієї невеликої кількості пляжників, яка перебувала на березі, знайшовся лікар. Щоправда, офтальмолог, який тут же почав надавати таку-сяку допомогу. Хтось намагався викликати “швидку” по мобільному і весь час матюкався: “03” чомусь не набиралась. Хтось побіг за допомогою в яхт-клуб, розташований поряд. Бігти в місто, до найближчого будинку – це кілометрів чотири берегом, по піску. Лікар нервував і кричав на ґав, котрі обступили жінку: “Разошлись, я сказал! Что, цирк устроили? А?” Потім з крику перейшов на майже благання: “Ну прошу вас... Видите – человеку плохо...”
Поруч стояв чоловік тієї жінки. Він був розгублений і шокований. Відчував свою провину, що потягнув дружину на пляж... “Але ж.. Але ж.. Лікарі казали, що ще тижнів 2 – 3 у запасі... Я думав... Ми думали... 2 – 3 тижні – це так багато”.
На щастя, пологи пройшли успішно. Хвилин за 20 почувся крик дитини. Народилася дівчинка. Жінка лежала сором’язливо-щаслива (не кожному вдається з пологів влаштувати справжнє шоу; хоча вона, очевидно, цього не прагнула). Хтось простяг свій рушник, який мав би тимчасово замінити дитині пелюшки. Хтось ніс мінералку – щоб помити дитину... Лікар щедро поливав горілкою складаний ножик, яким перерізав пуповину... Нарешті, буксуючи по піску, з’явилася “швидка”. Від момент виклику пройшло близько сорока хвилин. Медики забрали жінку і дитину. Чоловік так само розгублено залишився стояти, навіть не поцілувавши свою дружину. Він усе ще не вірив... Він усе ще був шокований... Лікар узяв недопиту пляшку, хлюпнув із неї в пластикову склянку і простягнув молодому батькові. “На, выпей. Всякое бывает... На пляже, конечно, в моей практике – впервые. Но не беда. Как-никак – год активного Солнца”...
День, що почався сумною подією, закінчувався, так само несподівано, подією радісною. Я пригадав напис, який на початку 30-их років Сталін зробив на рукописі “Дівчини і смерті” Горького: “Эта вещь посильнее, чем “Фауст” Гете. Любов побеждает смерть. И.Сталин”. Саме так, з помилкою – “любов”.
Любов святкувала перемогу над смертю. Життя торжествувало. Торжествувало над усім: над соціальними проблемами, девальвацією життя, знеціненням людської моралі.
Один із днів року активного Сонця став набутком історії...
Кость БОНДАРЕНКО, Київ
|
|
