Це жінки, а не наркотики
Новий фільм із героїнею "Біжи, Лола, біжи" - це не просто чергова історія про наркобізнес
КАЙФ
|
Франка Потенте, так називається акторка, що зіграла Лолу, дебютувала в Голлівуді в одному фільмі із Джоном Деппом. Тема цього фільму та сама, що і у знаменитій содербергівській “Контрабанді”, де топографічно розроблена проблема американської наркополітики на прикладі кількох історій із життя мешканців Мехіко та Вашингтону.
Тед Демм у фільмі “Кокаїн” (Blow) концентрується на історії життя однієї особи за період протягом 30 років. Це історія падінь і злетів на зразок “Ночі в стилі буггі”. І вона сподобається вам, якщо вам подобаються “Ночі...” і музика The Doors.
Історія наркоторговця Джорджа Янга (Джонні Депп), на якого ніхто в результаті не тримає зла. У цій історії наркотики – річ достатньо другорядна. З тим же успіхом Джордж міг би торгувати свинячими ребрами або відеокасетами. У фільмі немає жодних терапевтично-моралізаторських настанов. Кілька брудних хлопців зраджують друзів, перебуваючи “під кайфом”, але вони з тим же успіхом могли це зробити і у цілком тверезому стані. Такий підхід виглядає дуже свіжо на фоні середовища, де наркотиків і без кіно забагато.
Джордж Янг починає як дрібний ділер, але через десять років стає одним із найбільших дилерів у США. Янг – це реальний персонаж, і історія його не вигадана. За невдало проведену операцію він потрапив до в’язниці до 2015 року. У виконанні Джона Деппа Янг – наївний невдаха, який почуває себе у середовищі гангстерів зовсім не на місці.
Джордж Янг бачив фільм в ув’язненні і протягом останньої години показу безперестанку плакав.
Існують експерти, які пророкують, що менше ніж через 20 років про кокаїн вестимуть такі ж дебати на тему його легалізації, які зараз ведуться довкола гашиша, а сам Тед Демм не дотримується кардинально протилежної точки зору. Хоча режисер, ясна річ, має рацію: кокаїн – це наркотик багатих, і тому він не мусить у своєму фільмі, що грунтується на реальній біографічній основі, піднімати проблематику наркотика як глобальну. Він може дозволити собі використовувати наркотик як матрицю для сімейної історії. Наркотик – це не шлях до грошей. Тому “Кокаїн” – це не фільм про наркотики, а про гроші, бажання їх здобути і шляхи, які до цього ведуть.
Що робить Джорджа Янга наркодилером? Він починає з того, що продає на пляжі маріхуану власного виробництва і доходить до серйозної і масштабної співпраці із наркокартелем Ескобара. Фільм відповідає на це питання однозначно: Джордж Янг не хоче закінчити свої дні так, як його батьки. “Кокаїн” – це доволі злий і, як на американські звичаї, незвично антижіночий фільм. Чому? Бо драматургійна концепція Демма будується з трьох жіночих фігур, які динамізують життя героя на відповідальних ділянках. Дві з них – це захланні, егоїстичні і безпардонні особи, без будь-якої здатності до любові і співчуття. Одна з них – мати Джорджа, яка вимагає від свого чоловіка інтеграції у дрібноміщанське середовище за будь-яку ціну. Спонукає його брати на себе найважчу роботу, аж поки він фізично і психічно не руйнується. Пізніше цей демон в жіночому втіленні видасть власного сина поліції з міркувань громадянської самосвідомості і не захоче з ним мати нічого спільного. Не менш жахливою виявляється і дружина Джорджа Мірта (Пенелопа Круз), яка спонукає його діяти будь-якими методами заради грошей. Не в кожному фільмі можна побачити двох таких гієн.
Їм протистоїть символічно позитивна фігура фільму – єдине справжнє кохання Джорджа Барбара (та сама Франка Потенте). Але вже через двадцять хвилин від початку фільму помирає від раку. Це щось свіже і політично некоректне. І навіть донька Джорджа, яка давала його життю останній зміст, жодного разу не відвідає його в ув’язненні. Отже, насправді, проблема не в наркотиках, а в поганих жінках? Цей фільм можна розуміти і так.
У “Кокаїні” дуже вдале поєднання провокативних фігур другого плану, а головний герой у виконанні Джонні Деппа діє як маріонетка. Режисер послуговується методами грецької трагедії, щоб за допомогою внутрішньої логіки, іронії і структуризованості розповісти просту історію про те, як розбивається чергова американська мрія.
Із Джорджем Янгом може себе ідентифікувати кожен із нас. Можливо, ми би по-іншому діяли на його місці, але не можна бути певними цього. Тому, якщо бути цілковито відвертим, нам нічого закинути Джорджеві Янгу. І тому “Кокаїн” – це трохи більше, ніж хороша розвага.
Н.С.
|
|
