Відбрехатися не вдалось
До 60-річчя сумнозвісної заяви Радянського інформбюро.
Шанована редакція газети “Поступ”.
Як відомо, у червні 1941 року, коли німецькі війська вели бої за Львів, у самому місті енкаведисти почали знищення політв’язнів у тюрмах “Бригідки”, на вулицях Лонцького і Замарстинівській. В ніч з 27 на 28 червня німці сильно бомбардували Львів. Усі службовці, наглядачі й охорона покинули львівські тюрми і десь поховалися. В’язні однієї з камер тюрми “Бригідки” перші здогадалися, що тюрма є порожня від енкаведистів, і зуміли виламати двері. Потім вони почали відчиняти двері інших камер. Вхідних воріт відчинити не вдалося, люди вибиралися через високий паркан, намагалися на вулицю спуститися з даху.
Усе ж таки значна частина не зуміла втекти. Серед в’язнів було багато старих людей, жінок, хворих, змучених різними тортурами та побоями. На світанку прийшли енкаведисти і стали стріляти в кожного, кого бачили перед собою. А от в’язні тюрем на Лонцького і Замарстинівській не скористались такою нагодою, а може, не здогадалися, що їхні тюрми на цілу ніч були кинуті напризволяще. Серед розстріляних політв’язнів львівських тюрем було немало учасників оунівського і польського підпілля. 800 політв’язнів, в основному поляків, енкаведисти погнали етапом на схід, більшість із них по дорозі вмерла або була застрелена. Серед невеликої кількості уцілілих в’язнів Замарстинівської тюрми була одна кур’єрка польського підпілля з Варшави Ванда Осовська, яка в каблуці свого мешта мала 500 доларів. У цій тюрмі вона просиділа кілька місяців, але гроші для польської організації ЗВЗ (яка потім вже називалась АК) зберегла.
8 серпня 1941 року на весь світ пролунало “Спеціальне повідомлення Радянського інформбюро”. Ось уривки з цього “сообщенія”. “До Радянського інформбюро надійшли численні заяви і листи від групи львівських жителів, які вибралися при допомозі партизанських загонів з міста Львова на територію, зайняту частинами Червоної армії. Всі ці громадяни були свідками нечуваних страхітливих звірств німецьких фашистів над мирним населенням радянського міста...”
Далі перечислено злочини і їх свідків. Ось учителька середньої школи А. Г. Ковальська розповідає, що в кінотеатр “Європа” (нині Галицький центр кіномистецтва) німці загнали 500 осіб, із яких 100 розстріляли у найближчих дворах... (незрозуміло тільки, чому номер школи А. Ковальської не вказано — прим. автора), 15-літню школярку Лідію С. (не зрозуміло також, чому не вказано її повного прізвища - прим. автора) по черзі зґвалтували сім німецьких солдат і потім труп дівчини скинули в помийну яму дому № 18 по вул. Словацького... Біля ресторану “Атлас” на пл. Ринок, 45 група п’яних німецьких офіцерів схопила 17-літню дівчину Галину Кочуру і за те, що вона виривалась, її били на смерть біля цього ресторану, труп її валявся до ранку... Закололи старого священика В. Л. Помазнева”. Серед цих вигаданих псевдосвідків є І.Брянцев — робітник гільзової фабрики “Аїда”, студент технікуму В. Халецький (не вказано, якого саме технікуму), Г. Бармаш — робітник кондитерської фабрики “Більшовик”. Далі в спецповідомленні Радінформбюро сказано: “Біженці В. Жутіна, А. Годованець, М. Балатрик, С. Мрачик твердять, що німці розстріляли, замучили не менш як шість тисяч жителів (саме стільки у львівських тюрмах у червневі дні 1941 р. енкаведисти знищили людей - прим. автора). Фашистська пропаганда на весь світ роздзвонила про те, що німці під час зайняття Львова нібито знайшли докази “більшовицьких звірств”. Тепер громадській думці всього світу цілком зрозуміло, яким чином фабрикувалися ці дикі вигадки “про жертв більшовицького терору”.
Тисячі безвинних людей зганяли на площі та стадіони, де над ними знущалися п’яні фашистські солдати й офіцери. Сотні людей, переважно працівників громадських і профспілкових організацій, стахановців і стахановок розстрілювали без суду і слідства. Сотні жертв фашистського терору звозили з усього Львова в одне місце, потім жителів Львова під загрозою розстрілу зганяли для огляду трупів, яких фашисти видавали за жертв “більшовицького терору”. Німецькі кінорепортери і фотографи знімали ці гори трупів і фабрикували фальшивки про “більшовицькі звірства”.
Щоби зробити повний змістовний коментар цього горезвісного спецповідомлення більшовицького Радінформбюро, не вистачить газетної площі, і тому обмежимося коротким: коментарі тут зайві. Бо й усілякому політично неграмотному і навіть дурневі зрозуміло, що це спецповідомлення більшовицького СРСР є просто спробою виправдати всі свої злочини проти жителів Львова і все звалити на німців. Тому в цьому “сообщєніі” і вигадано різні злочини німців, а також різних “свідків” тих німецьких “злочинів” улітку 1941 р. у Львові, вигадано й прізвища біженців. Усі вони нібито вибралися зі Львова “за допомогою партизанських загонів”. Саме цими словами Радінформбюро найбільше себе здемаскувало. Бо відомо з історії, що влітку 1941 р. жодних партизанських радянських загонів у районі Львова і навіть цілої Галичини й Волині не було. У спецповідомленні Радінформбюро виправдовується тільки щодо злочинів, вчинених у Львові. Але масові розстріли людей у червні 1941 року були в тюрмах всієї Західної України: у Дрогобичі, Стрию, Самборі, Золочеві, Луцьку, Станіславі, Чорткові, Тернополі тощо. Можливо, що й там також Радінформбюро все звалило на німців. А далі ми знаємо, що масові розстріли польських офіцерів у Катині більшовики також звалили на німців, навіть масові розстріли 1937 — 1938 р.р. у білоруських Куропатах звалили на німців, мовляв, це вони розстріляли білорусів у 1941-у. Злочини ж радянських партизанів проти мирних жителів звалювали на УПА.
Переконавшись, що світова громадськість не дуже вірить у всі ці заяви і повідомлення Радінформбюро, радянська пропаганда на довгі роки мовчала про свої злочини. І лише наприкінці 80-х радянське керівництво під тиском очевидних доказів і свідчень, які неможливо спростувати, стало визнавати, що масові розстріли політв’язнів на початку війни в тюрмах західного регіону СРСР були справою рук більшовиків і його жорстокого НКВС, а не німців.
О. Філінчук, м. Львів
|
|
