Кавказький похід Деркача
Андрій Деркач знайшов у Баку нафту і друзів
ПОЛІТИКА
Кость БОНДАРЕНКО
|
Закінчення. Початок – стор. 1
Були й такі, які навіть вважали, що варто піти на поклін до Росії, схаменутися, якнайшвидше забути про нафтопровід і про перспективи українсько-азербайджанської співпраці.
Проте “а” було сказано. Причому сказано давно. Ще у той час, коли у вірмено-азербайджанському конфлікті за Карабах Україна підтримала Азербайджан. На боці Вірменії, нагадаю, тоді виступила Росія. Згодом Україна та Азербайджан стали ініціаторами нового геополітичного об’єднання – ГУАМ (пізніше – ГУУАМ), де постійно змагалися за роль лідера. І Україна, й Азербайджан розглядалися як форпости американської політики у своїх регіонах: Україна – у Центрально-Східній Європі, Азербайджан – на Кавказі.
Проте з минулого року відносини України і США стали дещо прохолоднішими. Україна зробила кілька кроків у бік Росії. І ці кроки були продиктовані “касетним скандалом”. У ході скандалу Україна не лише віддалилася від США. У нашій державі відбулися ще кілька подій, і серед них – підвищення ролі “Трудової України” та відставка батька Андрія Деркача – голови СБУ Леоніда Деркача.
До речі, минулого року у російській пресі Андрія Деркача називали не інакше, як “українським Путіним”, “спадкоємцем Кучми” і т. д. Спадкоємцем Алієва вважають і його сина Ільгама. Обидва володіють потужними засобами масової інформації та стоять на чолі партійних структур. В обох них батьки у минулому працювали у спецслужбах. Та й самі Андрій Леонідович та Ільгам Гейдарович були причетні до діяльності структур державної безпеки в їхніх державах. Ще один момент: і Деркача, і Алієва-молодшого не залишають байдужими питання нафти.
Усупереч протокольним вимогам, Гейдар Алієв прийняв Деркача не за протоколом. Тобто протокол було навіть перевиконано: так приймають не рядових парламентарів, а глав урядів. Президент Азербайджану приймав Деркача як представника України. Це наштовхує на певні роздуми – насамперед про роль 34-річного політика у суспільному житті України.
Досі невідомо, чого добився Деркач своїм візитом. Домовленості, підписані в Баку, стосувалися насамперед міжпартійної співпраці між “Новим Азербайджаном” та “Трудовою Україною”. Проте й дата візиту була підібрана доволі влучно. За кілька тижнів, 19 серпня, буде здано в експлуатацію нафтопровід “Одеса – Броди” (19 серпня, до речі, – день народження Деркача-молодшого). Приблизно у той час, коли відбувався візит, в Україні було утворено концерн “Укртранснафта”, який куруватиме питання транспортування нафти через територію України і об’єднуватиме всі наявні транспортні магістралі: нафтопровід “Дружба”, “Одеса – Броди”, придніпровські магістральні нафтопроводи. За утворенням цього концерну, подейкують, стоїть ще один представник спецслужб у відставці – Євген Марчук. А якщо врахувати, що напередодні візиту Гейдар Алієв заявив про можливість відновлення бойових дій проти Вірменії, то, цілком можливо, роботи додасться ще у двох структур: української асоціації перевізників та “Укрспецекспорту” – структури, яка торгує зброєю. До останньої має безпосереднє відношення нинішній голова СБУ Володимир Радченко, який стояв біля витоків цієї структури у 1995-1996 роках.
Тому, здається, утворюється потужна політична сила, яка не обмежуватиметься рамками однієї держави чи одного регіону. І візит Андрія Деркача – це перша ластівка майбутнього політичного процесу.
P. S. За офіційними повідомленнями, одразу ж після повернення Андрія Деркача з Баку Служба безпеки України заявила, що не порушуватиме проти нього справу за фактами, викладеними у публікаціях журналіста Олега Єльцова...
|
|
