Хічкок і мистецтво
Цитата чи випадковість?
ВИСТАВКА
Жіночі голови, такі, як у Рене Маргітта, сцени поцілунків, як в Огюста Родена і ритмічні секвенції a la Поль Клеє – виставка у музеї Помпіду в Парижі розповідає про відношення Альфреда Хічкока до образотворчого мистецтва.
Реалістичність епізодів у його творах ніколи не цікавила автора, Альфреда Хічкока (1899-1980). У “Психо” він випустив на екран велетенські чорні тіні. Надто велетенські і надто чорні. У “Запамороченні” дерева безшумно шарудять листками, а у “Підозрі” склянку отруєного молока підсвічено опущеною в неї електричною лампочкою. Хічкок мріяв про те, щоб зняти фільму, у якому жіноча головна героїня освітлена тільки неоновим світлом, він із ентузіазмом експериментував із забарвленими на зелено сонячними променями.
Історії, зняті Хічкоком, не менш дивні. Це припущення про птахів, які без причини нападають на клітку, про власника мотелю, які робить мумію із власної матері, про шизофренічну блондинку чи недолугих бізнесменів, які перетворюються на шпигунів. Майже неймовірно, але тим не менше настільки переконливо зображено, що глядач починає боятися, щоб із ним теж такого не трапилося.
Девізом усього цього є психологія, а сміливість до експериментування – це загадка, влада епізодів – це зброя. “Я – візуальний чоловік”, – сказав Хічкок про себе. А те, що натхнення для своїх вражаючих епізодів він знаходив часто не в реальності, а в мистецтві, центр Помпіду намагається продемонструвати виставкою із понад 200 картин, книжкових ілюстрацій, рисунків і 300 прикладів із фільмів.
Похмурі фантазії на тему смерті та еротики символіста Оділона Редона, чиї роботи, наповнені зображеннями монстрів, Хічкок колекціонував, можуть навести на слід таємничих постатей із його фільмів. Напади у “Птахах” демонструють паралелі із “Чорними чайками” Жоржа Брака, а безлюдні сценарії Де Кіріко, можливо, привели Хічкока до “Марні” і “Запаморочення”.
Дещо з цього можна вважати цитатами, дещо – випадковим збігом. Відомо, що робота Родена “Поцілунок” належала до улюблених Хічкоком. Але чи можна з цього робити глибокодумні висновки, невідомо. Чи вплинула на жіночі образи в Хічкока робота Рене Маргітта “Зґвалтування” (1945)? Напевно відомо тільки те, що для Хічкока кіноекран був полотном для картини, яку йому належить скомпонувати.
На виставці чимало цікавих аналогій, проведених організаторами, але багато з цих аналогій – лише припущення. Понад 10 кімнат, у яких розміщена виставка, із них долинають крики і демонструються сцени жахіть у кіно і на фотографіях. Тут достатньо матеріалу, щоб провести власні паралелі і довідатися, чи портрети Маргітта справді спричинилися до формування жіночого образу у Хічкока.
Одну із можливих відповідей на це Хічкок дав сам: “Ви знаєте, чому я надаю перевагу блондинкам у моїх фільмах?” Тому що за такою зовнішністю завжди ховаються світські дами, справжні леді, які у спальні перетворюються на повій”.
Н.С.
|
|
