Голос Королівського міста
ПЛЕНЕР
Анастасія КАНАРСЬКА
|
Із 23 липня по 1 серпня у Жовкві працюють молоді митці на пленері “Королівське місто”, який має стати початком широкомасштабної акції привернення уваги до пам’яток Львівщини. Художники прагнуть засобами графіки, живопису та фотографії “шукати суть форми реально існуючого об’єкта”.
Як часто ми любимо захоплюватися чужим, нарікаючи на власне?! Їдемо в далекі краї в пошуках неземної краси, привозимо поштівки, різноманітні сувеніри і залишаємо відбитки на фотопапері як німих свідків нашої подорожі. Чи кидаємося в інші крайнощі, називаючи Львів “маленьким Парижем”. Нам завжди треба щось порівнювати, оцінювати.
Ми не можемо сприймати все в його власній неповторності, таким, як воно є, ні на що не схожим. Бо мури живуть своїм життям, зберігаючи історичну пам’ять, мрії і прагнення попередніх поколінь, дух минулого.
Потрапивши нещодавно в Жовкву, я зрозуміла, як багато можуть розказати мури, як вони затягують заблукалого в свої невидимі лабіринти, в різноманітні сильця. Ти ідеш і легенько сплітаєш тонкі, як павутинка, мережива вражень. Ось серед міста провадяться розкопки, а там височіє величний костел, годинник на Ратуші ніби зупинився, а мури старого замку стоять у задумі, ніби прислухаючись, чи не чути сміху королеви Марисеньки – єдиного кохання Яна ІІІ Собєського. Ці мури тихо і спокійно розповідають про життя Галичини, дивного краю з такою притягальною силою. Місто живе своїм життям, яке творять люди. Життям провінційного містечка. А мури творять вічність.
Протягом 10 днів молоді митці вслухатимуться в голос мурів королівського міста. Планується, що роботи закладуть початок фондів майбутнього музею в Жовкві, а восени львів’яни зможуть побачите це “місто в табакерці” очима учасників пленеру. Ідея акції зародилася ще в грудні. Організатори вважають, що в час, коли молодь здебільшого є дуже інертною, треба підтримувати починання тих людей, які прагнуть творити, а молодіжний пленер “Королівське місто” є якраз доброю нагодою для них.
Можна безупинно говорити про привернення до Жовкви туристів, я ж щаслива, що побачила це місто в гордій зажурі, приреченим на тугу, без табунів мандрівників і спалахів фотоапаратів, місцем для роздумів – із незбагненним затишком, зі старим бездомним псом, що розлігся посеред дороги.
P. S. Поки художники працюватимуть над своїми роботами, нам залишається хіба чекати на виставку або ж сісти в маршрутку і вирушити на пошуки слідів Королівського міста в саму Жовкву.
|
|
