BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| АРХІВ | INDEX ЛИПНЯ-1 СЕРПНЯ 2001 року |


Український центр інтернет-реклами "ECHO"


У шанцях Дрогобича

або Чого не усвідомлюють поляки, українці та євреї

ЇЗ ПОЛЬЩІ

Єжи ЯЖЕМБСЬКИЙ

Чого не усвідомлюють поляки? Насамперед того, що “польський письменник” Шульц може для євреїв з Ізраїлю бути просто однією з численних жертв Голокосту, пам’ятки про яку повинні перебувати там, де євреї відчувають себе удома, а не на проклятій і покинутій ними землі, де стався злочин.

У вчинках українців поляки часто не бажають втямити їхньої байдужості до творіння майстра з Дрогобича. Шульц – письменник важкий і “глибинний”, а шлях до його розуміння пролягає через багатосторонній філософський досвід. Українські читачі перебувають лише на порозі тієї пригоди, яка в Польщі триває вже близько сімдесяти років. Ба, більше, аби належним чином її пережити, вони повинні погодитися з плюралістичним характером спільноти, з якої історично виростають, – це особливо важко, з огляду на все ще живе відчуття загрози національній тотожності.

Чого не усвідомлюють українці? Ті, котрі перебувають найближче, – пересічні дрогобиччани – майже нічого не розуміють. Передусім того, чому це Шульц, про існування якого вони тільки-но довідалися, мав би бути аж таким видатним митцем. Інакше виглядає справа з львівськими інтелектуалами, котрі Шульца не лише цінують, але й пишуть про нього, перекладають його оповідання українською та схильні трактувати письменника як частину української культурної спадщини. Їм, напевне, важко погодитись із гебрайськістю письменника і тим, що з Україною його пов’язувала радше любов до краєвиду, аніж глибші відчуття інтелектуальної природи.

Чого не усвідомлюють євреї з Ізраїлю й Америки? Схоже, перш за все, вони не розуміють, якою мірою Шульц належав до польського літературного життя, вознесений на Парнас поляками Налковською, Брезою, Віткаци, Ґомбровічем, як класик польського модернізму, великий креатор літературної польської мови. В останній заяві “Яд Вашему” з’явилася справжнісінька інсинуація, буцімто поляки самі хотіли ці фрески присвоїти – того й протестують тепер.

Але в цьому нерозумінні віддзеркалилося тверде переконання, що поляків (а тим паче – українців) нічого з євреями не пов’язує, окрім факту проживання на одній землі. Звідси віра в те, що громадяни слов’янських держав не мають жоднісінького права на єврейську спадщину. Це сумний тріумф антисемітів. Їм і на гадку не спадає, що можна бути справжнім євреєм і справжнім поляком водночас, відчуваючи приналежність до обох культур і традицій. Забираючи свої пам’ятки в Ізраїль, представники цієї держави здійснюють остаточне розмежування двох культурних струменів, які в історії були неподільно переплетені; відбирають і в євреїв, і в поляків, і в українців шанс повного усвідомлення власних помилок.

Ґайслер мав намір створити в Дрогобичі центр пам’яті та співпраці, який би об’єднав три народи, а також залучив німців – винуватців злочину, а водночас, дещо раніше, учасників колективного історичного процесу. Символом цього чотиристороннього порозуміння мав би стати твір Шульца, єврея, котрий писав польською мовою, залюбленого в німецьку літературу мешканця української землі. Несуттєво тепер, чи цю ідею вдалося б реалізувати в колишній віллі Ландау, чи, як цього прагнули польські учасники дискусії, – у будинку, де Шульц мешкав перед німецькою окупацією.

Обидва варіанти були змарновані “Яд Вашемом”; зосталися тільки малюнки, які прикрасять стіни новозбудованого будинку в єрусалимському інституті. Їх оглядатиме чимало відвідувачів, але вони залишаться вирваними з контексту донині живого Шульцевого міста і так само живої його присутності в культурах найближчих йому народів. Понад усе дивує, чому “Яд Вашем” не поцікавився думкою дрогобицьких євреїв: єдиних, котрі в цій справі мусили б мати вирішальне значення. Може, тому, що знав відповідь наперед: дрогобицькі євреї рішуче заперечували проти вивезення малюнків. Адже вони краще за інших знають, що твори Шульца могли б стати найвагомішим свідченням поєднання, відкриття спільного минулого, багатокультурного діалогу.

“Маячня! – лунають голоси. – Утопічні проекти!” Я з цим не згоден. Українці зараз перебувають лише на першому етапі відкриття власного найближчого минулого, але багатообіцяючий фундамент уже за-кладено. Редактор і культуролог зі Львова Тарас Возняк нещодавно ви-словив обурення, що “Яд Вашем” поставився до нього і до його земляків так, наче вони не існують взагалі чи не мають жодного права голосу у справі Шульца. Не лише універсальні у своїй промовистості твори письменника, але й трагедія його смерті були “націоналізовані”, так, наче не тільки його творчість, але й сам Голокост не є загальнолюдською проблемою. Оті гноми, коні, королівна і візник з Шульцевої казки для дітей Ландау істинно зрозумілими й емо-ційно переконливими були б у місті, де їх намалювали, а не в стерильній коробці нового музею. Тут Шульц буде убитий знову і похований, у той час як поблизу могил дрогобицьких євреїв він (о диво!) міг би жити й далі.

Тоді чому ж Ґайслер із грошима, здобутими в німецьких фондах, польські й українські міністри зі своїм деклараціями доброї волі, “шульце-знавці” та “шульцемани” з усього світу, захоплені цією знахідкою, програють протистояння із захланними та примітивними місцевими князьками, безоглядними збирачами пам’яток із “Яд Вашему”, зрештою, із втомою та нехіттю власників помешкання? Чи не тому, що кожен з тих, хто прагне допомогти фрескам, по-іншому розуміє їх вартість, їх зануреність у дійсність та історію, зрештою, їх майбутнє? Потрібне негайне порозуміння на рівні міністрів.

Необхідні спільні заходи на захист фресок. Без цього рештки малюнків разом із збитим зі стіни тиньком рано чи пізно потраплять у смітник. Такий безславний кінець історії знахідки в будинку Ландау цілком можливий.

Переклад з польської Андрія Павлишина

Автор – професор історії польської літератури в Ягеллонському університеті (Краків), автор низки книг про літературу доби модернізму, зокрема, ґрунтовної біографії Б. Шульца
(1999, Вроцлав).

POSTUP - ПОСТУП
№116 (774), 31
ЛИПНЯ-1 СЕРПНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Солана прилетів відпочити
·Це наш скарб
·В НОМЕРІ
·Вкладники "України" продовжують пікетування

ПОГЛЯД
·Ви якою мовою розмовляєте?
·Час вибору мови

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Це наш скарб
·Громадський контроль над... рекламою
·Конгрес українських націоналістів - у нокауті?
·МІСТО
·Пані опановують "залізних коней"
·З українською мовою "нєт проблем"?

ГАЛИЦЬКИЙ ПОСТУП
·У шанцях Дрогобича
·Бі-Бі-Сі: Шульц, Рот і Львів
·Радзієвський, Шульц, Бандера

ПОСТУП З КРАЮ
·Україні загрожує епідемія
·Демонстрація сили і слабкості
·КРАЄВИД

ПОСТУП У СВІТ
·світоогляд
·Американський космічний бомбардувальник
·Духовний камінь спотикання
·Нове румуно-угорське протистояння
·Амбасадорів можуть вигнати на вулицю
·Марихуана для лікування

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·край
·Уперед до ВТО!
·Безкоштовний газовий лічильник
·Геть від Львова!
·світ

АРТ-ПОСТУП
·Голос Королівського міста
·Чергова роль американського лемка
·Деміурги психіатричного "Задзеркалля"

ЛИСТИ ДО ПОСТУПУ
·шановна редакціє
·полеміка

СПОРТ-ПОСТУП
·"Баварія" програє дебютантові
·Лідер програє дебютанту, а "Карпати" перемагають ЦСКА
·Ярослав Грисьо: "Усе повинно бути на найвищому рівні"
·Німецький сумбур "Великого цирку"
·"Динамо" - володар Кубка
·Непереможний Армстронг
·"Нива" продовжує занепадати
·На шляху до євроеліти

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Джордж Гаррісон: Я знаю, що незабаром помру