Експресивність художнього світосприйняття
МАЛЯРСТВО
Анастасія КАНАРСЬКА
Серед львівської спеки Палац мистецтв – як подих свіжого вітру. Виставки Петра Сипняка й Ореста Манюка із майже ідентичною тематикою запрошують у світ живопису, навіяний порами року, архітектурою. На полотнах Петра Сипняка все спокійне та врівноважене. А на Манюкових – бурхливе й неспокійне.
Живописець повертається до певних тем декілька разів у різні пори року. Наприклад, собор Св. Юра представлений художником у чотирьох роботах зі змінною динамікою: якоїсь миті здається, що архітектура живе своїм життям, як і людина, із власними настроями та внутрішніми проблемами. Якщо характеризувати двома словами живопис Ореста Манюка, то передусім він експресивний і містичний.
Кольористика надзвичайно насичена і, якщо так можна означити колір, – агресивна, більше пасує кераміці. Мабуть, у цьому немає нічого дивного, адже Орест Манюк закінчив відділення кераміки Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (тепер – ЛАМ), своїм учителем вважає Е. Миська.
Львів’янин Орест Манюк закоханий у рідне місто і бачить його крізь призму містичного. Місто несе в собі якусь невловиму тривогу. Зрештою, ця бентежність існує не лише у львівських пейзажах. Вона простежується і у Свіржському циклі, і в інших роботах. Його львівські вулиці хоч і з сьогодення, але здаються вирваними із середньовіччя. У такому Львові жити дуже тривожно. А може, саме цей живопис найбільше відповідає нашій дійсності?
| 
