Рецепт Шептицького
САДОВИЙ
Завжди вважав, що найкраще вшанувати ювілей видатних людей – це звернутися до їх творчості.
Тож напередодні уродин великого Митрополита Андрея Шептицького вирішив погортати сторінки його праць. Кожного разу знаходжу в них щось нове. Таке, що пасує до нашого сьогоднішнього життя. Ось і цього разу – впав мені в очі текст першого пастирського листа, якого Шептицький написав сто років тому після свого сходження на престол глави греко-католицької Церкви.
Спробуйте вгадати, яким мало би бути перше слово духовного Пастиря? Думаю, більшість з нас дасть собі таку відповідь – завдання Божого Слуги нагадувати про необхідність спасіння душ наших. Але, як не дивно, перший пастирський лист Митрополита Андрея Шептицького був не про це. Ось фрагмент з послання:
“Усю свою увагу і Вашу увагу хочу днесь звернути на тії невідрадні відносини у Вашому дочасному житті. Отже, на Ваше здоровля, добробут, просвіту – і всі наші спільні народні інтереси.
Такої мови Ви певно не сподівалися від мене. Бо чи ж я лікар, чи хлібороб, чи політик, щоб говорити про здоровля, добробут, чи просвіту? Ні! Я справді не лікар, ні хлібороб, ані не політик.
Але я ваш Батько!
А батькові не байдуже те, що його дітей живо обходить. Ісус, поручаючи мені вести Вас дорогою спасення, дав мені людське серце і людську любов до Вас. Тож й простить Він, що нині, замість проповідування Божого Слова, зачну радше від тієї людської сторони вашого життя; гніватись за це не буде.
Бо ж прецінь і Він, заки зачав учити, взяв на себе біль і терпіння людей та ділився з ними через своє земне життя!
Бо ж прецінь і Він на самому початку свого проповідування – першим своїм чудом у Кані Галилейській – освятив родинне життя та через перетворення води у вино виявив свою особливу дбайливість для земної сторони людського життя.
І опісля, коли навчав, то оздоровлював хорих, подавав корм голодним, потішав терплячих через ціле своє земне життя”.
Цього напрямку, обраного ще на самому початку пастирської діяльності, і який тримає увагу Церкви на земних проблемах людини, народу, Митрополит Андрей дотримувався усе життя. Звичайно, без Божого благословення земне щастя неможливе, та ласка Божа прийде до того, хто прагне та заслужив її. Шептицький говорить цілком сучасними словами: “Лише народи, здорові і фізично, і морально, можуть бути щасливі.”
У свій час Андрей Шептицький став для нашого народу і лікарем (згадаймо збудовані за його кошти лічниці), і хліборобом (створення різноманітних господарських установ), і політиком (захист інтересів галичан при всіх владах).
Тому-то сьогодні ми очікуємо від нашої Церкви, щоб вона продовжувала справу Митрополита Андрея, щоб у центрі її уваги була людина, її проблеми, її майбутнє. Можливо, нині слід повторити шлях Шептицького і зосередитися на здоров’ї, добробуті та просвіті народу. Думаю, що теперішнє наше суспільство потребує цього, і саме тому такий резонанс мали недавні Звернення нашої Церкви до вірних.
І ще одне. Шептицький не надто підтримував будівництво нових церков (щоправда, тоді греко-католицька церква була в кожному українському селі), пропонуючи натомість вкладати кошти в те, що реально робило життя людей кращим. Завдяки такій політиці Митрополита галичани можуть сьогодні з гордістю говорити про такі здобутки першої половини 20 століття, як: політична активність, національно-визвольні змагання, господарські успіхи, духовне відродження, національне мистецтво. Дай Бог, щоб перша половина 21 століття викликала не менше захоплення у наших нащадків.
Андрій САДОВИЙ
|
|
