BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| АРХІВ | INDEX 27 ЛИПНЯ 2001 року |

"Львів" у Торонто

НОСТАЛЬГІЯ

Ігор ГРИЦЮК

Справи занесли мене в Канаду ненадовго. Лише кілька теплих літніх днів у Монреалі, де був джаз, багато доброго джазу... І стільки ж днів у Торонто, де джазу не передбачалось, натомість були інші плани. Ресторан “Львів” був третім обов’язковим номером у моїй програмі в Торонто після вежі СN і Ніагарського водоспаду. І побачити його мені було чомусь украй необхідно.

Уперше про його існування почув удома, перед від’їздом. Хтось із нових українських емігрантів розповідав на радіо. Здається, Дзвінка Гуцул. Я планував провести в ньому вечір із товаришем, котрий емігрував зі Львова років із вісім тому. Телефонні дзвінки до колеги закінчилися нічим: спрацьовував автовідповідач, котрий називав прізвища, що нічого спільного з українськими не мали. Хто його зна, куди він подівся, цей хлопака, з яким я проговорив не одну нічку за міцним чаєм на кухні багато років тому.

Але шоу мусить тривати – і я йду один. Іду в ресторан “Львів”. Торонто, Блур-стрит, 2465. Із центру міста йти пішки холєрно довго: через якісь брудні китайські (латвійські, малайські) квартали, горби, впадини, парки... Але я хочу пройти цю дорогу пішки: на знак поваги.

Вам казали, що в Торонто ви на кожному кроці почуєте українську? Дідька лисого. Російську – так, майже на кожному. Може, років десять тому все було по-іншому. Але якщо довго йти Блур-стрит на захід, українська все ж пробивається. Воно, мабуть, уже так географічно в нас складається: що далі на захід, то... Синьо-жовті кольори, прапори, кредитівки, якась крамничка, у якій пані продавець, полька, товкмачить українській пані, що на тлусту шкіру не слід купувати тлустого крему. Наша пані вагається, упертість, однак, переважає розгубленість, і пані все ж купує.

І ось нарешті те, за чим я йшов: цей ресторанчик, ця начебто частинка Львова на краю зовсім іншого світу. Знайти вільний столик – жодних проблем. Окрім мене, іще осіб із десять, місць доволі. Синтетична музика. Спів живий. Пані Наталя колись співала в “Мальвах”. У Канаді вже одинадцять років. Двоє дітей. Вважає себе львів’янкою та канадійкою. Старенький репертуар.

Приблизно, як 11-12 років тому. Запрошує всіх танцювати. Старим “банякам” це подобається. Котрийсь навіть пританцьовує. Молодшим, здається, байдуже, вони не поспішають до танцю, та й 9 із 10 відвідувачів – чоловіки.

Офіціанти помічають мене блискавично. Звертаються українською. Меню – ну дуже львівське. Вегетаріанець би тут вкляк. Замовляю свинячу відбивну з картоплею і пиво. Ударимо нашою відбивною по всіляких їхніх маках, піцах, чикенах, бурґерах!

– Вам картоплю жарену чи п’юре, – запитує хлопака-офіціант.

– Смажену!

– Жарену, значить. О’кей!

О’кей, друже. Хай буде “жарена”.

Насолоджуюся інтер’єром. Поставити львівські ліхтарі посеред зали – це справді класно придумано. У Львові це, напевно, виглядало б маразматично, тут – супер. Зали розділені стіною, що нагадує фасад старого львівського будинку: зі справжніми брамою та вікнами. Переважають пастельні тони. Англійці мали б полюбити цю європейськість, але сьогодні їх тут небагато.

Слухаю музичку. Долітають уривки з розмови людей, що сидять поруч. “Та все якось буде, проб’юся, ти себе згадай, як хотів все тут кидати і вертатись додому”. “Робота нормальна, тільки дуже важка, мало є важчих за цю”. “Вона не бачила, який я вчора прийшов. А я прийшов – і відразу в ліжко”...

– Ваша відбивна вже жариться.

(Офіціант – суцільна ввічливість. З англійською, здається, ще має проблеми. Нічого, підівчиться.)

Я тут новенький. Мене розглядають, але не занадто відверто. Посмішки вже широкі – канадійські, а погляди і жести – все ще наші. Манери “продають” нашого брата повсюди. Пригадую, як, перебуваючи довго за кордоном у великому місті, одного разу вигадав собі гру: відгадувати українців за антропологічними особливостями, манерою вдягатися та поведінкою на вулиці. Отримав майже 100% позитивних результатів. Швидко, однак, закинув цей експеримент: він не міг бути чистим, бо, напевно, є емігранти, які адаптуються так ідеально, що й не запідозриш.

Приносять замовлену страву. Хай тобі грець! Такої величезної відбивної я ще в житті не бачив. Вона цілковито накриває тарілку, і “жарену” картоплю з помідорами доводиться з-під неї виколупувати. Трохи затверда, але пахне добре. І пиво смачне й холодне.

– Вам смакує?

– О так, дякую. Майже, як у Львові.

Майже, бо попри класний інтер’єр і посмішки, є в цій атмосфері щось дивне. Якась добре вловима туга. Європейці сказали б “ностальгія”. Тут кажуть ще краще – “хоумсикнес” – слабувати домом.

Знову ж, ці погляди, цей вираз обличчя, ця манера слухати спів. Слабувати Львовом? А може, мені так лиш здається, може, це лишень у моїй голові: просто я вкотре намагаюся переконати себе, що коли зараз “звалю”, то мене потім замучить ця ностальгія, а часу для нормального життя (без хвороб) залишилося не так уже й багато. Треба бути байдужим. Пізно.

Хочу ще посидіти і послухати пані Наталю, яка намагається розворушити публіку. Але все вирішує якийсь “хрунь”, що на питання “Чи знаєте ви цю українську народну пісню?” мукає щось на кшталт: “Украінская народная, блатная хараводная”, після чого голосно розповідає анекдот, який видається йому смішним. Ну, цього вже досить: таких і в справжньому Львові вистачає. Рагуль – він і в Канаді рагуль. Ця хвороба – вроджена, і її не лікують навіть тут. Може б, генна терапія... Але її щойно починають застосовувати, і до рагулів черга дійде не швидко.

Розраховуюсь. Залишаю пристойні чайові (треба “підперти”!). Прощавай, “Львове”! Нехай тобі щастить.

Програму виконано. Назад можна їхати в метро. Негри, китайці, ямайці, албанці...

А відбивна у них була дуже велика! І пахла домом...

POSTUP - ПОСТУП
№114 (772),
27 ЛИПНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Битва за Бахчисарай
·Пригоди румуна в Києві
·В НОМЕРІ
·У Львові може бути гаряче
·Китайці пожаліли американських "шпигунів"

ПОГЛЯД
·Ви берете на роботу родичів?
·літо минає

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·У Львові може бути гаряче
·Житлове господарство у кризі
·Екологічний митний контроль можна пройти за місцем проживання
·Справа білозора: Процедурні спори й ідеальні характеристики підсудних
·Попередні підсумки реконструкції Святого Юра
·Затримано квартирного злодія

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЄВИД
·Зростання іміджу Кучми суперечить законам США?
·Битва за Бахчисарай
·Мустафа Джамільов: Ми готові до акцій непокори
·Похорону Ґонґадзе не буде

ПОСТУП У СВІТ
·"Амністія" до приїзду Пауелла
·Китайська Феміда змилосердилася до американських "шпигунів"
·Палестинцi воюють iз... палестинцями
·СВІТООГЛЯД

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·еконовини
·Аукціон для своїх
·Ринок брухту будуть окультурювати
·Вексель

РЕПОРТАЖ У ПОСТУПІ
·Срібна корона Галичини

НАС 800 ТИСЯЧ
·Як сонце зайде, біда біду знайде
·"Львів" у Торонто

АРТ-ПОСТУП У СВІТ
·Нове народження Генделя
·У Зальцбурзі відкрився фестиваль
·Злодії знову випередили археологів
·У лондонському музеї розбили скульптуру

АВТО ПОСТУП
·Великі перемоги "Побєди"
·Тест для справжнього водія

СПОРТ-ПОСТУП
·"Шахтар" зруйнував погану традицію
·З надією на спокій...
·СПОРТ-БЛІЦ
·Бразильці вірять у спасіння Загало

ЮРИДИЧНИЙ ПОСТУП
·КАЛЕНДАР
·Корова, мистецтво і м'ясо