BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| АРХІВ | INDEX 26 ЛИПНЯ 2001 року |

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

Наша митниця нас береже

У суботу стрічав я на нашому львівському летовищі знайомого професора з Америки. Михайло Найдан – відомий учений, поет, перекладач українських письменників на англійську, прилетів отримати нагороду Ліги українських меценатів і прочитати кілька лекцій.

У довідковому бюро летовища сказали, що літак з Варшави прилетить вчасно. Насправді він запізнився на півгодини. Та це байка. Найцікавіше в нашому аеросервісі те, що час перебування в леті дорівнював часу проходження митниці.

Півтори години пан професор витратив на те, аби задовольнити якісь приховані інстинкти наших митників. Ніде в світі подібного чуда не доводилося бачити. Проходження митного контролю в Америці зайняло мені лічені хвилини, у Варшаві – ще менше. Тобто насправді взагалі ніякого митного контролю не було, окрім просвічування багажу та двох-трьох запитань. Не заповнював я жодних декларацій, не підписував папірчиків.

Тим часом наш пан професор мусив тричі займати чергу на львівській митниці. Першого разу, вистоявши чергу, він раптом з’ясував, що має ще оплатити страхування. На заувагу, що страхування в нього вже оплачене, почув відповідь, що там те страхування само собою, а то є наше. Ну і мусив він піти й заплатити... аж вісім долярів! Сума вражаюча. Можна тільки уявити, який медичний сервіс чекав би, не приведи, Боже, на нашого пана професора, якби, Боже, борони, щось би сі стало.

Зайнявши чергу вдруге з самого хвоста і сумлінно достоявши до кінця, він знову дізнався, що не готовий для митного контролю, оскільки не заповнив деклярації. На свою заувагу, що не має ніц для деклярування, чує: “Ну, так і напишіть. Він вертається, волочачи дві тяжкі валізи, шукає столик з розкиданими блянками, заповнює деклярацію і стає в чергу втретє.

Цей ідіотизм, може, не так дошкуляв би, якби стюардеси в літаку пояснили пасажирам усю процедуру, або якщо їм ліньки, то вручили б, як то прийнято в американських літаках, письмові інструкції. Те саме могли б зробити і самі митники. Але не роблять. Очевидно, маючи якусь особливу насолоду в подібному ставленні до пасажирів.

Коли я прилетів в Америку, нікого абсолютно не цікавило, скільки я везу алкоголю чи шпондерків і полядвиць у дар американському народові. Наших митників, зрозуміло, цікавить, чому професор везе три пачки кави. Хто його зна, може, він таким чином збирається підірвати українську економіку? А скільки грамів у пачці? Унції? Що за унції? Що за кава? Кому кава? Тоді професор терпляче пояснює, що каву везе для себе, бо звик пити саме цю каву, далі демонструє їм листа від Ліги українських меценатів. Митники врешті шляхом тривалих логічних роздумів здогадуються, що перед ними не вуйко з пенсильванської полонини, а професор Пенсильванського університету і відпускають його з миром.

Цього разу, правда, обійшлося без специфічних загравань, про які мені розповідали американці, котрі вже мали честь побувати ві Львові. Їхні валізи буквально перетрушували, з’ясовуючи, чи не везуть вони подарунків, і безсоромно вимагали чогось для себе. І ті давали. Аби таким чином митники перестали присікуватися до нещасних презентів.

Важко збагнути, навіщо такий прискіпливий контроль застосовувати до іноземців, які до нас прибувають. Невже існують якісь тихі підозри, що американці, приволікши в нашу країну дві валізи дарунків, насправді збираються цим добром спекулювати? Навіщо їм відбивати бажання сюди приїжджати? Кому це вигідно? Чому на варшавському летовищі іноземців зустрічають тільки привітними посмішками? Чому не принижують, не ганяють по кілька разів туди й сюди? І чому в нас усе, як за совітів?

А тим часом з України вивозять не те, що маленькі іконки, а цілі фрески! І ніяка хулєра того не помітила.

Клопоти з Шульцом

Дрогобицька влада не знайшла іншого способу для виправдання, як звинуватити Шульца в колабораціонізмі та визнати фрески за ніц не варте мальовидло. І не тільки фрески, бо й проза його, виявляється, пса варта.

“Ви не забувайте, – потрясає повітря заступник дрогобицького бургомістра Тарас Метик, – що в роки війни Бруно Шульц працював на німців!.. Крім того, в 1942 році йому були вироблені арійські документи! Тому перш ніж створювати музей, слід вивчити належно його життєву позицію, щоби потім не вийшло, що ми сміємося самі з себе і створюємо музей колаборанта!”

Із тими арійськими документами щось чудне, бо дрогобицька влада заявляла про них не вперше. Але чи справді вони були вироблені? Арійські документи дістав єврей? Та ніколи в житті. Інша річ, якщо то були фальшиві документи. Але чи можна звинувачувати когось, хто таким чином намагався врятувати своє життя? Та річ у тому, що це нісенітниця. Смерть Шульца описана в багатьох джерелах. Його застрелили за те, що він вийшов до міста без нашитої жовтої зірки. Але чи сталося це, якби в нього були арійські папери?

А от пан бургомістр Радзієвський, теж, до речі, колаборант, бо ж був за совітів партєйним функціонером, навіть зволив переглянути твори Шульца: “Зробили всесвітньою цінністю якоюсь. . .

Це все домисли, фантазія! Я не мав взагалі інтересу, але оскільки події пішли так, то вирішив прочитати дещо з Бруно Шульца. На мене ніякого враження його твори не склали. Навпаки – виникло таке порівняння: це писала людина в якомусь ейфоричному стані”.

Розправившись із Шульцом-письменником, мистецтвознавець Радзієвський виніс вердикт і художній цінності його мальовидл – так само ніц не вартують.

Колись оці партійні експерти від культури взагалі розпоряджалися нищити картини, якщо вони не вкладалися в їхнє куце розуміння мистецтва. І такий номенклатурний вуйко, вихований на ідеалах соціалістичного реалізму, який, крім шкільної програми, здолав іно романи Агати Крісті чи Мариніної, може судити про прозу Шульца? Це все одно, що змусити слухати музику якого-небудь Шонберга. Дай такому на ніч Пруста, то засне в три хвилини. А звідси висновок один – і Пруст враження не складає.

Їх обурює, що довкола Шульца стільки галасу. І вони тоді захищаються Франком. Ось ким ми повинні займатися! Звідки їм, колишнім партєйцям знати, що в культурному світі Шульц відоміший за Франка настільки ж, наскільки Франко відоміший за дєдушку Крилова. І створивши музей Шульца, місто могло б незле заробляти. Як заробляє Прага на культі Кафки.

Острів Зміїний

У четверговому “Поступі” в коментарі щодо скандалу довкола острова Зміїного пише, що “До Другої світової війни острів Зміїний належав Румунії, але потім перейшов під юрисдикцію колишнього СРСР”. Отже, складається враження, що вимоги Румунії справедливі. Але з таким самим успіхом могли б пред’явити свої претензії й греки, які назвали цей острів Федонісі та встановили капличку богові Аполлону. Острів згадується ще в Геродота. Під назвою Зміїний він відомий з часів Київської Русі, тут русичі не раз зупинялися у своїх походах на Візантію. Описаний він і в літературі козацьких часів. Козаки частенько причалювали до нього, аби поповнити свої запаси води та харчів.

Румунія володіла ним дуже короткий період. І, зрозуміло, якби не нафта, ніхто б за той кавалок скелястої суші не сперечався.

Мене тільки дивує, що наша держава настільки безхребетна, що не виставляє жодних претензій нікому. Буцімто не забрала в нас Росія в 1920-их роках частину Донецької області, а Молдова у1940-у – Придністров’я.

Вибрані жертви

Випадково вмикаю радіо і натрапляю на якусь місцеву станцію й чую, як жіночий голос російською мовою розповідає про допомогу жертвам Голокосту. І з подивом дізнаюся, що до них зачислено тільки чотири категорії: ромів (по нашому – цигани), євреїв, гомосексуалістів і свідків Єгови. І все. І шлюс.

А дістають вони з Америки по дві тисячі долярів, іно заповнивши анкету. Цікаво, що до жертв Голокосту прирівнюють не тільки тих, кого було запроторено в табори, а й тих, що вижили, але втратили майно.

А от українці, розкуркулені, пограбовані виморені голодомором, вивезені до білих ведмедів, до жертв Голокосту не належать. От якби вони були свідками Єгови або гоміками – нема питань. А вони були просто християнами й українцями, за що їх і нищили.

Таврійські забавки

Знаєте, яке в мене скромне бажання? Жити в тоталітарній державі. Але українській. І щоб різні Вєркі Сєрдючкі, мамаду, какаду займалися своєю творчістю винятково на кухні в кругу друзєй.

Одним зі шлягерів Вєрки на фестивалі була пісенька, що складалася лише з одного рядка: “Я тіха шла, шла, шла і піражок нашла”.

Потім “вона” цілком слушно передбачила своє майбутнє: “Сьодня ти звізда, а завтра. . . “

А наш Татусько, який з радістю потурає оцим кацапським іграм, навіть не поняв, шо Вєрка і з нього стібається: “Лєанід Даніличь був такий милий, шо мені вопше не тре було на сцену виходить”.

Виходить, наш Татусько може з успіхом замінити на сцені Вєрку!

Дует “ВІА гра” заявив: “Ми ізгої патаму, што ми нє пайом на украінском язикє”. І оголосили, що зараз вони заспівають щось українське, хоча це в скацапізованої публіки особливого ентузіазму не викликало. Те, що заспівала “ВІА гра”, виявилося якоюсь дурнею: спочатку один-єдиний стовпчик з пісні “Пусти мене, мати”, а після цього ні в тин, ні в ворота приспів “Ти ж мене підманула, ти ж мене підвела”.

Оце все, на що спромігся дует, декларуючи свою українськість. Ліпше би він того не робив.

Душа рветься до моря

Настало літо – і перед кожним постала проблема, куди попендзлювати на відпочинок. Але наш задовбаний русскій бізнес і русскій сервіс продовжує існувати навіть у незалежній державі. Маємо море, але насолодитися ним не так просто. В Одещині воно брудне, пляжі запущені. Натомість у Криму чекають на нас смердючий потяг, халупи з дерев’яним кльозетом на городі за п’ять баксів від койкомєста, пиріжки з м’ясом невідомого походження, божевільні ціни за кожну дрібницю, стрижені потилиці мєстних чмуриків, засмічені пляжі, “шо? чіво?”, кишенькові злодії і знову смердючий потяг.

Куди втекти від цього всього, як не до Болгарії? Останній безвізовий сезон для України. Росіяни й білоруси натомість пошнурують до Криму, бо в Болгарію без віз їх не пустять. Водночас це останній сезон з п’ятирічного періоду податкових пільг на узбережжі Болгарії. Хто зна, які ціни будуть наступного року. А нині там все дешевше, як у Криму.

Отже, ми з Юльцьою в товаристві Стефця Оробця пакуємо валізи в Обзор. І ось постало перед нами питання, автобусом якої турфірми скористатися. Почали ми зі Стефцьом райдувати від фірми до фірми, але з подивом усвідомлюємо, жи куди не зайдем, а нам на общєпонятном відповідають.

Але пам’ятаючи світлу заповідь викінченого галіціяки “свій до свого по своє”, ми вперто шукали своїх. І таки знайшли турфірму “Алголь” біля спорткомплексу “Спартак”. Там не тільки сиділи іно самі свої хлопи, але й умови виявилися найвигідніші. Автобуси курсують щодня туди й назад, і маєш певність, жи ті не будут крутили всю дорогу “Наше радио”.

Отже, сесі обсервації передвостатні, не нервуйте, ніц ся з Юзьом не стало – мусить і він дістати свою порцію ультрафіолєту до писка.

POSTUP - ПОСТУП
№113 (771),
26 ЛИПНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Дружній контроль
·В НОМЕРІ
·Нафтова війна на Каспії

ПОГЛЯД
·Вам шкода скарбів Полуботка?
·столиця зійшла на пси?

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Мордобою не буде
·Медичний університет пікетують
·Референдум дійшов до суду
·Грошей жеківцям не обіцяють
·Діяльність "Просвіти"
·Новий власник Галицького базару повинен відселити мешканців
·Богдан Ринажевський: "Я пострижу вас усіх"

ПОСТУП В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ
·Десятиріччя Незалежності України Івано-Франківськ зустріне оновленим
·Франківський біґ-бен хронічно хворий
·ХРОНІКА
·Проїзд у тролейбусі подорожчає
·Туризм без футболу на Говерлі
·На велосипедах - по корону Данила Галицького

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЄВИД
·Звільнено Миколу Замковенка
·Мельниченко пропонує тест на брехливість
·Воскресіння "справи Лазаря"
·Назад, до темряви
·Назад, до темряви

ПОСТУП У СВІТ
·Нафтова війна на Каспії
·"Усесвіту" настав кінець
·Американські війська затримаються на Балканах
·Палестинській автономії скоро гаплик?

ІСТОРІЯ У ПОСТУПІ
·Історія однієї спадщини
·Шукачі скарбів

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
·ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

ПОСТУП КОМП"ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
·Windows XP утискає корпорацію Kodak
·Школа молодого хакера
·pc-news
·увага!
·зворотний зв'язок
·Civilization III

ЮРИДИЧНИЙ ПОСТУП
·трафунки
·Нападника підвели нерви
·Хотів зарплату - отримав статтю
·Умійте відстоювати свої права

АРТ-ПОСТУП
·Відновлювати історичні пам'ятки - нонсенс. Закон вимагає їх зберігати
·Євангеліст Мистецтва

КІНОПОСТУП
·Педофілія і Пеппі Довгапанчоха
·Бред Пітт, брати Коени і світова війна
·Що показують у львівських кінотеатрах?
·Котячо-собача війна за владу

КИЇВСЬКИЙ ПОСТУП
·Львівська смальта у київській мозаїці
·Галереї, вистави та котловани

СПОРТ-ПОСТУП
·Україна без нагород
·"Карпати-2" не можуть забити гол
·СПОРТ-БЛІЦ
·Бразилія на колінах
·Жіночі надії
·Жіночі надії

ПОСТ-FACTUM
·Секс, наркотики і техно