Стежками української автентики
ТЕАТР
Анастасія КАНАРСЬКА
|
Мар’яна Садовська як відгомін Антоничевого слова. Дівча з очима на півобличчя, відкритими для сприйняття всього світу. Багато львів’ян пам’ятає Мар’яну з вистав Львівського театру ім. Леся Курбаса. Із цього театру Мар’яна “вилетіла” в центр театральних практик Гардженіце, а звідти – в Нью-Йорк.
Це трапилося зовсім несподівано: 1992 року Влодзімєж Станєвський приїхав у театр ім. Леся Курбаса, аби вирушити з ним у Карпати на пошуки автентики. У цю ж експедицію поїхала й Мар’яна. Її вміння працювати з музичним матеріалом захопило Станєвського (до навчання в студії театру ім. Леся Курбаса Мар’яна Садовська закінчила музичне училище) – і він запропонував їй співпрацю.
Мар’яна стала для Станєвського правою рукою, бо все, що пов’язане з музикою, упало на її плечі, а музика є однією з найбільш важливих складових у театральній практиці В. Станєвського.
Мар’яна поміняла Львів на невеличкий хутір біля Любліна, де все доводилося робити власними руками. Зрештою, як і відганяти палкою бездомних собак, коли біжиш через ліс на репетицію чи тренінг. А ще займалась адміністративною роботою, бо кожен актор в Гардженіцах – не лише лицедій, але й особа, яка разом з Станєвським вирішує всі господарські й адміністративні справи. Тому коли бабуся, яка приїхала відвідати Мар’янку, запитала, чому та купує вікна, вона відповіла: “А хтось повинен це робити”.
Роки праці в Гардженіцах для Мар’яни – це перш за все вистави: “Життя протопопа Авакума”, “Трістіан і Ізольда” і, звичайно, остання робота –”Метаморфози”, де все від початку до кінця пізнано й осмислено колишньою курбасівкою. Навіть і тепер, коли Мар’яна працює в театрі La Mama в Нью-Йорку, В. Станєвський запрошує зіграти у виставі “Метаморфози”. Ось і зовсім недавно Мар’яна літала на Театральну олімпіаду в Москву, де спектакль осередку театральних практик Гардженіце пройшов із шаленим успіхом. Вона навіть не встигла натішитись успіхом, бо поспішала в Нью-Йорк, де мала відбутися прем’єра “Івана Купала: поганські слов’янські містерії середньолітньої ночі”.
Як писав New York Times за 8 березня 2001 року: “Мар’яна Садовська володіє експресивним легким носовим голосом, впускаючи в нього стиглість і ридання, які заповнюють простір, співаючи сильно і гармонійно, щоб відштовхнути себе вперед. Усі пісні ритуальні і психологічно віддалені від сільського життя, мають сильні мелодії, лише зрідка впадають у мінор. Вона використовує різке надривне звучання свого голосу”. Чи багато акторів можуть похвалитися рецензіями Бена Ретліффа?! Мар’яна ж не зосереджує своєї уваги на цьому: вона шукає можливість для творення і працює. Куди далі покличе її дорога – поки що не знає. У Німеччині на неї чекає чоловік Андре, з яким познайомилась у Гардженіцах (після одруження вона й поїхала в La Mamа). Їхній шлюб запам’ятався німцям, бо Мар’яна відтворила весь ритуал нашого весілля, а Андре переклав своїй родині зміст. Зрештою, де б не була ця жінка, вона завжди знаходить можливість розповісти своєму глядачу про Україну, землю, яку любить понад усе на світі.
|
|
