BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| АРХІВ | INDEX 24-25 ЛИПНЯ 2001 року |

"Ляльководи" із спецслужб

За відставкою Ющенка проглядається рука любителів "вербування з чужих позицій"

ТОЧКА ЗОРУ

Юрій ГРИЦИК

В авангарді боротьби з Ющенком були лідери партії “об’єднаних” соціал-демократів Віктор Медведчук і Григорій Суркіс, який мобілізував на антиющенківську кампанію всі свої парламентські та мас-медійні можливості. Загалом, нічого дивного: люди борються за свій бізнес. Але парадокс полягає у тому, що після звільнення віце-прем’єра з ТЕК Юлії Тимошенко, бізнес-інтересам групи СДПУ (о) вже нічого не загрожувало, а можливі політичні та кадрові придбання у разі відходу Ющенка були вельми сумнівними (як, у результаті, й сталося). Здавалося б, навіщо потрібна ця війна на взаємознищення, яка повністю зіпсувала СДПУ(о)імідж та відносини з більшістю впливових центристських політичних сил як в Україні, так і на Заході, що всіляко підтримували “прем’єра-реформатора”. Для чого аж ніяк не схильним до ірраціональних вчинків Медведчукові й Суркісу стійка репутація кримінальних олігархів? Може, їм було зроблено пропозицію, “від якої вони не могли відмовитися”? Але що треба було мати, щоби зробити подібну пропозицію? Тільки більш ніж загрозливий компромат, зібрати який могли лише професіонали зі спецслужб.

Якщо зазирнути за лаштунки української політики, складається враження, що у цьому разі лідери СДПУ(о) грали роль у чужому спектаклі, реалізовуючи плани невидимого ляльковода. Хто ж був цим таємничим майстром політичної інтриги, який зумів до потрібного часу залишатися в тіні? Для відповіді на це питання необхідно зрозуміти, кому по-справжньому заважав Ющенко, а також хто володів можливостями для того, щоб об’єднати в боротьбі проти прем’єра такі різні політичні сили, як СДПУ(о) і Компартія...

Передусім, для представників українського політбомонду (а те, що наш таємничий незнайомець до нього належить, сумнівів немає ніяких), які мріють про президентську булаву, Ющенко є образом везучого конкурента. Не секрет, що шанси Віктора Андрійовича стати наступним президентом України оцінюються політологами досить високо. Природно, що усунення Ющенка з реальної політики неминуче спричинить зниження його рейтингу. Отже, наш “ляльковод” не позбавлений президентських амбіцій і, швидше за все, вже намагався їх реалізувати, бо непублічному і нерозкрученому політику відставка Ющенка не дає нічого. До 2004 року часу залишається небагато, а конкурентів і без Ющенка не бракує. Отже, починаючих і маловідомих політиків можна відкинути, аби зосередити свою увагу на мешканцях політичного Олімпу.


По-перше, автором комбінації однозначно не був Леонід Кучма. Звичайно, батьківської любові до по-проамериканському орієнтованого глави уряду Леонід Данилович не відчував. Це, зокрема, продемонстрували і знамениті плівки майора Мельниченка. Проте Конституцією третій президентський термін не передбачений, а значить, у “марафоні-2004” Кучма брати участі не буде.

По-друге, усунення Ющенка ніяк не позначалося на електоральних планах лівих і лівоцентристських лідерів. Бо яка різниця Симоненкові, Вітренко, Морозу або “трудовикам” з тими ж об’єднаними соціал-демократами, який там у Ющенка рейтинг? Екс-прем’єр користується підтримкою насамперед у західних областях, він утілює “національно свідомi” кола і просто створений, щоби стати ідеологічним пострахом для Сходу.


По-третє, конкурентом Ющенка міг виявитися хтось із його соратників по правому табору, який вирішив, що справиться з роллю консолідатора правих сил не гірше за Віктора Андрійовича. Однак і тут особистостей, здатних примусити працювати на себе такі могутні партструктури, як СДПУ(о) і КПУ, немає. Важко уявити собі Костенка, Удовенка або Пинзеника, які домовляються з Симоненком про відставку прем’єра! Крім того, ніхто з правих лідерів, навіть у разі витіснення Ющенка на політичне узбіччя, не зміг би об’єднати праві сили. Щонайбільше, справа закінчилася б повторенням президентських виборів-1999: 3,5%, набрані Костенком і Удовенком, не відображають істинного стану справ на правому фланзі. Просто відсотки, яких бракувало, дісталися іншому політикові, який уміло чергував праву риторику з цілком конкретними діями проти конкурентів. Для тих, хто забув, нагадаю: Західна Україна проголосувала за “кадебешника” й опозиціонера, а нині секретаря Ради нацбезпеки і оборони України Євгена Марчука.

Ще в період останніх президентських виборів Марчук обнародував свою політичну стратегію:

– консолідація основних правоцентристських і правих партій для формування виборчого блоку;

– організація центру тяжіння в соціал-демократичному політичному спектрі за допомогою створення нових партійних структур;

– максимальне використання внутрішньопартійної нестабільності в середовищі центристських партій з метою недопущення їх підтримки іншого кандидата;

Подальші події показали, що Євген Кирилович блискуче реалізовував свою програму. Він зумів стати лідером більшої частини правих і правоцентристських сил – від колишніх партноменклатурників до екс-дисидентів, якими генерал професіонально займався ще тоді, коли був начальником 5-го ідеологічного управління КДБ УССР. Цікаво, що саме Марчук розслідував убивство Володимира Івасюка і напад на близького до дисидентів Ростислава Братуня. (Родичі потерпілих досі вважають, що він сприяв закриттю цих резонансних справ). Так чи інакше, але Марчук став для правих своїм. Не став він тільки президентом.

Якби хтось ще за рік до президентських виборів-99 сказав, що націонал-патріоти проголосують за Марчука, цій людині щонайменше розсміялися би в обличчя: лідер найбільшої правої партії Народний Рух України В’ячеслав Чорновіл, що пройшов через радянські в’язниці і табори за свою правозахисну діяльність, користувався у правому середовищі, тобто серед електорату, на який Марчук розраховував, абсолютним моральним авторитетом.

Незабаром у Русі стався розкол. Досі члени партії, що розкололася, бачать у цьому “руку КДБ”.

Подейкують, що була задіяна і стара агентура генерала Марчука. Однак на загальну ситуацію це не вплинуло. Навпаки, тон заяв Чорновола стає ще жорсткішим і більш безкомпромісним. Так, у центральному партійному виданні НРУ, газеті “Час” – за особистою вказівкою Чорновола – друкується стаття, автор якої називає Марчука “кандидатом від заплічних справ майстрів”.

Ситуація складається критична. Позиція Чорновола позбавляє Марчука всіх шансів на перемогу. Всі зусилля виявляються марними, а такі близькі серцю генерала методи внутрішньопартійної інтриги малоефективними. Ситуація вирішується несподівано: 25 квітня 1999 року В’ячеслав Чорновіл гине в автокатастрофі, а Марчук автоматично стає єдиним кандидатом від націонал-демократів. Конкурентів з-поміж соратників Чорновола він не боїться: масштаб не той.

Загибель Чорновола “розкручується” під виборчу кампанію, що почалася. Контрольовані Марчуком ЗМІ, зокрема його основне видання— газета “День” (головний редактор якої – його майбутня дружина Лариса Івшина), починають практично відкрито звинувачувати президента Кучму в організації вбивства опозиційного політика. При цьому повністю ігнорується той факт, що смерть Чорновола завдала удару насамперед по Кучмі: Марчук, який об’єднав велику частину правих, став для нього більш ніж реальною загрозою.


Звичайно, неймовірно вдалий для Марчука збіг обставин наводив на певні роздуми. Та й обставини загибелі Чорновола виглядали вельми підозріло: машина лідера НРУ, керована професіональним гонщиком, врізається у вантажівку з причепом, що несподівано почала розвертатися посеред пожвавленої траси. Водій вантажівки-вбивці через кілька місяців вмирає від серцевого приступу, а водій машини супроводу, що “відстала”, взагалі зникає. А ще через рік, у розпалі “касетного скандалу”, немов намагаючись заретушувати сприятливі рекомендації майора Мельниченка про свого колишнього шефа, один із найближчих сподвижників Марчука, Григорій Омельченко, заявляє, що ще в період виборів Євген Кирилович мав у своєму розпорядженні відеокасету, на якій офіцер спецгрупи МВС повідомив, що аварія була підстроєна.

В “організованих” після цього коментарях опозиційних ЗМІ Марчука звинувачували в “нерішучості”. Мовляв, на відміну від Мороза, він не використав цю вбивчу інформацію проти Кучми. Ну, вже в чому-чому, а в нерішучості колишнього шефа СБУ запідозрити важко. У ході виборчої кампанії він не втрачав жодної нагоди, щоби не “докинути” компромату на Кучму, навіть його достовірність викликала сумніви. А тут – відеозапис, що безпосередньо виводить на головного “подільника” Кучми – міністра внутрішніх справ Кравченка. Проте якщо Марчук не реалізовував таку “вбивчу” інформацію, то це по абсолютно з інших причин, які не мають нічого спільного з нерішучістю.

Варто пригадати, що в розвідці КДБ (а майбутній секретар РНБО закінчив розвідшколу за спеціальністю “нелегальна розвідка”) існувала методика “вербування з чужих позицій”. Виглядало це наступним чином: при вербуванні офіцери Першого Головного управління видавали себе за співробітників ЦРУ – й агент, аж до свого викриття був упевнений, що працює на американців. Після розпаду СРСР подібні методи стали широко застосовуватися спецслужбами СНД й у внутрішній роботі.

А якщо згадати, що МВС досить щільно контролювалося КДБ, а потім СБУ, і було “дахом” для багатьох оперативників спецслужб, то таке “вербування з чужих позицій” цілком ймовірне. Так що використана “втьомную” спецгрупа МВС, можливо, навіть не здогадувалася, чиї накази вона виконує.
Але, як вчать класики, історія рухається по спіралі: не минуло і двох років, як ситуації повторилася, але вже на іншому рівні. Перспективи “кишенькової” структури Марчука – партії “Соціал-демократичний союз”, що претендувала на помітне місце серед центристських партій, – виявилися утопією: структури СДПУ(о) на місцях показали себе досить організованими і малопіддатливими “розкольницькій” діяльності генерала. А на місце Чорновола став Ющенко. Але якщо Чорновіл, не розраховуючи на президентство, лише заважав амбіційним планам генерала, то молодий екс-прем’єр уже бачить себе лідером нації. До того ж покійний лідер Руху не користувався особливою підтримкою з-за кордону, а на Ющенка роблять ставку у США. Останнє стало для Марчука особливо болісним ударом, адже до цього “улюбленцем Заходу” вважався саме він.

Євгенові Кириловичу варто віддати належне. Він не побоявся вдруге увійти в ту ж ріку. Відставка Ющенка, розкручення резонансних справ, що стосуються екс-прем’єра, у тому числі й справи банку “Україна” – усе, за чим виразно відчувається рука досвідченого політичного “ляльковода”, неминуче затягує об’єднувальні процеси у правій частині політичного спектра. Нинішні попутники генерала вважають, що працюють на себе: розчищають електоральне поле для соціал-демократичних або комуністичних ідей. Але працюють вони на одну людину – великого любителя “вербування з чужих позицій”.

Автор – незалежний оглядач, публіцист


POSTUP - ПОСТУП
№112 (770),
24-25 ЛИПНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·ЖЕК готується до страйку
·В НОМЕРІ
·Стабільності гривні загрожують аудіопірати
·Путін помирився з Бушем

ПОГЛЯД
·Ви любите керувати авто?
·Московська границя

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Нічному Львову бракує тиші
·Об'єднання обманутих вкладників
·Чи збиратимуть енергетики гроші за воду?
·ХРОНІКА
·Чужі люди охрестили
·План заходів є. Коштів іще не бачили

ПОСТУП З КРАЮ
·Перестановки в Криму
·Православні українці - проти Алексія ІІ
·Мельниченко виявився кепським звукорежисером
·КРАЄВИД
·"Ляльководи" із спецслужб

ПОСТУП У СВІТ
·світоогляд
·Кривавий саміт великих
·Путін помирився з Бушем
·Кіотський протокол вдалося врятувати
·Парламент оголосив президентові імпічмент
·КРАЙ
·"Норд" перебирається до Росії
·Гривні загрожують лише аудіопірати
·Світові автовиробники обживають Східну Європу
·Львівська "тютюнка" матиме новий цех
·світ

АРТ-ПОСТУП
·Слово про етюдистку
·Стежками української автентики
·Історія мистецтва на целофані

СПОРТ-ПОСТУП
·ШАНОВНА РЕДАКЦІЄ
·"Таврія" уже награлася
·Муки лідерів і перше виїзне очко "Карпат"
·Юрій Вірт - про футбол і жінок
·Клочкова знову непереможна
·Ах, Болгарія! Ех, Індія...
·То ж чи вийшла Анна Курнікова заміж?
·У шахах львів'яни тримають марку

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Бові запустив інтернет-радіо для маленьких дітей