Ах, Болгарія! Ех, Індія...
Провал Ананда і тріумф Топалова - головні підсумки турніру року
ШАХИ
Іван ГЕЛЕМЕЙ
22 липня в німецькому місті Дортмунд завершився найсильніший турнір року, в якому взяли участь чемпіон світу Володимир Крамник (Росія), чемпіон світу ФІДЕ Вішванатан Ананд (Індія) та міжнародні гросмейстери Олександр Морозевич (Росія), Майкл Адамс (Англія), Петер Леко (Угорщина) та Веселин Топалов (Болгарія). Середній рейтинг змагань – 2755, що відповідає XXI категорії.
В останньому – десятому – турі всі три партії швидко завершилися внічию. Анандові та Леко для підписання мирної угоди вистачило 13 ходів, Морозевич із Крамником потиснули один одному руки на 19-у ході, а Топалов із Адамсом – на 26-у.
Відтак перше-друге місця поділили Веселин Топалов і Володимир Крамник, набравши по 6,5 очка з 10 можливих. На чистому третьому місці, відставши від переможців на одне очко – Петер Леко. 5 очок – в Олександра Морозевича, 3,5 – у Майкла Адамса і 3 – у Вішванатана Ананда.
Найбільша сенсація турніру – Ананд. Не хочеться довго і нудно обговорювати причини його справді запаморочливого провалу. Мабуть, основна з них – це відсутність мотивації. Вішванатан уже всього в шахах домігся. Він виграв Чемпіонат світу ФІДЕ, до того ж, у себе на батьківщині. Свідками його тріумфу був мільярд уболівальників і шанувальників. Чого йому ще бажати? Звичайно, ця причина – не єдина. Зрештою, після Нью-Дейлі Ананд посів друге місце у Вейк-ан-Зеє, перше – у Мериді.
Напевно, у нього трапилося ще щось таке, чого ми не знаємо. Ворожити не варто, слід акцентувати лише на його психологічній нестійкості. Другу половину турніру для Ананда можна порівняти з другою половиною його матчу з Каспаровим у Нью-Йорку (1995). Вішванатан увійшов у піке і вибратися з нього не зумів. У Дортмунді слабких гравців не було, відіграватися не було на кому, та ще і суперники, відчувши запах крові, виходили на бій проти індійця з відкритим заборолом.
Останньою краплею для Ананда став програш білими Морозевичу в 6-у турі. Після цього Вішванатан “затонув” і його винесло на берег із унікальним результатом – “мінус 4”. Можна лише побажати йому якомога швидше забути про цей турнір і спокійно готуватися до наступних змагань.
Друга сенсація турніру – повернення Топалова. Дуже хотілося б вірити, що це надовго. Принаймні гра болгарина (а не тільки результат) налаштовує шанувальників його яскравого таланту на оптимістичний лад. У кожній партії Веселин викладався, боровся, вишукуючи найнесподіваніші ресурси, і просто перегравав суперників. Причому яких: +2 проти Ананда і +2 проти Морозевича (а почав же Топалов із поразки)! Мають рацію ті, хто вбачає причини успіхів і невдач Веселина в запасах його особистої енергії. Десь він ці запаси поповнив. Поки джерело не висохло, йому цілком до снаги складати конкуренцію “великій трійці”.
Інших сенсацій не було. Ще один перший призер – Крамник – грав як звичайно. Вигравав те, що вигравалося, не програвав і набрав достатні для першого місця +3. Це не виглядає якимось особливим успіхом. Це просто рівень чемпіона світу.
Морозевич теж не здивував. Видав шість результативних партій (три виграв і три програв), у другому колі грав краще, ніж у першому, чорними грав краще, ніж білими. Знайома картина. Якби він рідше програвав, міг би боротися за призи. Зрештою, він і сам це знає.
Адамс... Англієць набрав “мінус 3”, але хтось же повинен програвати. Втім, можливо, це і не надто великий провал для Адамса, хоча Майкл, звісно, так не вважає. Ну, от, мабуть, і все.
Ах, звичайно, ще Леко! Після першого туру, в якому угорець виграв у Адамса, багато хто жартував: Леко залишилося зробити дев’ять нічиїх – і призове місце в кишені. Проте Петер не жартував. Залізною рукою він зробив ці самі дев’ять нічиїх, причому періодично грав просто блискуче, але тільки коли його змушували до цього обставини. Його миролюбність, як і раніше, вражає.
Утім, загальні результати турніру, неперевершена інтрига Дортмунда не дають підстав для бурчання. Це було чудове змагання, тож чекаємо наступного року!
|
|
