BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| АРХІВ | INDEX 21-22 ЛИПНЯ 2001 року |

А де ж пристрасть?

КОЛЕКЦІЯ

Надія МОРИКВАС

Не так давно Юрій Покальчук, захищаючи своє “Те, що на споді” (Львів, “Кальварія”, 1998), не без підстав виснував: якщо “ПРО ЦЕ” не буде українською мовою, то “ПРО ЦЕ” наші діти все одно прочитають російською.

Заборонених тем у літературі, де визначальним є “як написано”, а не “про що написано”, узагалі не існує. Інша річ, що дражливі теми більше інтригують. З огляду на це, книжка Наталки Сняданко “Колекція пристрастей”, яка вийшла у задуманій популярною серії “Юрко Винничук презентує” (ЛА “Піраміда”, 2001), є серйозною заявкою на масову українську книжку. А це – предмет першої необхідності на україномовному книжковому ринку. Тим паче, що йдеться про “дотепну, гостру і захоплюючу” оповідь, – цілком погоджуюся з анотацією. А от із твердженням, що на читача чекає “вир еротичних пристрастей”, хочеться посперечатися. Бо пристрастей немає як у героїні, так і в автора.

Починаючи з віку статевого дозрівання, героїня, ця мудра дівчина Олеся, здебільшого обсервує й аналізує. Тим більше, що вона закохалася не в якусь джазову зірку, як її подруги, а в живого однокласника Толю (смішного опецькуватого хлопчину) – і дівчинка все це бачить. Тобто почуття не засліпило їй очі, хоч вона і присвячує вірші своєму кумиру. У стосунках з іншим парубком – ударником Вітею, котрий з’явився згодом, – вона, здається, трохи інша. Навіть переймається “рокерськими текстами” і намагається проникнутися духом цієї музики. Радо бігає до Віті на усамітнені побачення в “точкарик” – порожню кімнату під дахом сусіднього будинку. Можливо, тут щось було...

Якщо є співтворчість, мусить бути і взаємна пристрасть. На цьому місці я відриваюся від читання, щоби спитати у свого сина, чи нема, бува, у нашому будинку такої кімнати-сховку. Адже інколи на сходовій клітці доводиться зустрічати зграйку незнайомих підлітків, які, ніби в очікуванні ще когось, мирно перекидаються найбрутальнішими словами (зразки такої лексики подано в книжці). До речі, мій син-студент упізнав в одному з персонажів – кандидатові математичних наук Жені – свого колишнього репетитора. Зрозуміло, просто дуже на нього схожого. Настільки майстерно виписано типаж.

Отже, “лірична” героїня дорослішає і стає філологинею-інтелектуалкою. (Інтелект розбещує, бо не дає можливості часом попрацювати душі, тобто зосередитися на власних відчуттях унаслідок контактів зі світом). У найінтимніших ситуаціях гострий розум молодої жінки аналізує поведінку партнера (це слово необхідне в контексті цієї прози). Героїня констатує, “судячи з виразу його обличчя, по якому розплилася дурнувато-блаженна посмішка”, що партнер задоволений. А вона сама?

Утім, саме цей партнер, італієць Ендо, розлучений і безробітний емігрант у Німеччині, судячи з усього, викликав якісь сентименти в душі своєї квартирантки. Вона відчуває розуміння його непростої житейської ситуації і навіть співчуття. Інша річ, коли ти маєш до чоловіка тільки жаль.

Тут нічого не вийде. “Не існує нічого небезпечнішого, ніж почуття жалю до чоловіка, якого не хочеш”, – повчала Олесю одна стара товаришка. І мала рацію. Бо з Юрою (ще одне чоловіче ім’я) в Олесі нічого не вийшло, точніше – в Юри з Олесею. Але чи ж ми дослухаємося до чужих порад? Олеся, приміром, затямила тільки бабцине, що, мовляв, усі мужики однакові. І, напевно, скрізь однакові (ви вже зрозуміли, що наша українка живе якийсь час за кордоном).

Що ж, знову жодного розвитку стосунків. Коли ж кількість переросте в якість (якщо вже авторка запропонувала таку схему)? Я на 235-й сторінці! (Усього їх 350). Коли ж буде любов? Пристрасть. А можливо, це вже відбулося з тим “патлатим” хлопцем-музикантом, з яким заборонили зустрічатися батьки? Адже через тата й маму, через їхнє пуританське виховання, через традиції галицької порядності наша Олеся виросла такою допитливою і сміливою дівчинкою зі схильностями до експериментаторства. (Уявіть собі вченого, який препарує жабу: ні співчуття, ні огиди, ні любові до неї. Тільки прагнення задовольнити свій учений інтерес, свою допитливість).

Правда, Олеся не прагне експериментувати. Чоловіки – то просто пригоди на її шляху. Вона їх не особливо хоче – ні пригод, ні чоловіків. Вони самі стають її жертвами. Це вони закохуються в неї, а вона їх обсервує. (Можливо, тут спрацював вплив на авторку Ю.Винничука, який любить провокувати жінок на скандальну прозу). Але авторка тут не винна: її героїня давно вже живе своїм життям. І даремно в читача закрадається підозра, що справжніх пристрастей так і не буде, а Олеся надвередить собі душу постійними розчаруваннями. В Олесі самої з’являється надія, що нарешті “двом людям, уже значно старшим за 18, але ще значно молодшим за 45”, має пощастити. Це, певно, мусить статися в одному з передостанніх розділів книжки, який називається “Аристократичні пристрасті”. Але історія стосунків з респектабельним німецьким бароном-філологом закінчується сумно і смішно.

(Це справді смішно. Дуже цікаво читати про побут барона в “комунальних” умовах Львова). Олеся виходить заміж за безіменного іншого. Але і це ще не кінець цієї книжки...

З власного досвіду знаю, що таке шокувати добропорядну публіку (не обов’язково пишучи про секс). Власне через це бажання шокувати, тобто розворушити нашого напівсонного читача, і з’являються такі твори. Як і в Оксани Забужко (але її “Польові дослідження...” дихають більшою пристрастю, ці сторінки хочеться перечитувати). Що на мій погляд, єднає ліричних героїнь обох творів, – так це їх ставлення до стану чоловіків як до якоїсь “підсобної” сили. Чи це не прояви українського фемінізму? Правда, авторка “Колекції пристрастей” відмежовується від цього явища у спеціальних додатках наприкінці книжки.

Оці додатки і є логічним завершенням книжки, суттєвим її доповненням. Тут авторка сама дає відповіді на всі ті питання, які можуть виникнути в читача. (Якби в мене вистачило терпіння спершу дочитати книжку до кінця!) Є тут і нагадування, що зміст книжки однозначно відповідає назві: “Колекція пристрастей”. А колекція потребує класифікації, описовості і, звичайно ж, “безпристрасності”. Та читач, котрий купився на “пристрасті”, усе одно не буде розчарований. Книжка, написана у стилі іронічно-доступно-інтелектуальної прози, читається легко. Чи можна пропонувати її своїм дітям-підліткам? Це залежить, мабуть, від того, наскільки ви довіряєте їм.

POSTUP - ПОСТУП
№111 (769),
21-22 ЛИПНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Нарада в Генуї
·Вишукана похвала Еросу
·В НОМЕРІ
·Нещасливий жереб "Шахтаря"

ПОГЛЯД
·Ви які книжки читаєте?
·Кінах Анатолій

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Українське православ'я за крок до об'єднання?
·Для Аграрної партії Ющенко - абсолютно сприйнятлива фігура
·ХРОНІКА
·Червоний Хрест - у дії
·Назад до природи
·Інформація як ліки від безробіття

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЄВИД
·На волю з чистим сумлінням
·Кінах перебирає політичний хліб Ющенка
·Марчук "чистить" Держкомзв'язок?
·Черкаські таксисти захопили центр міста
·Праві в Україні: сьогодення та перспективи

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Хіпі-кілер у кайданках
·Росія відчиняє двері мігрантам
·Чехи захищають свою АЕС від німців

ПОСТУП НАУКИ І ТЕХНОЛОГІЙ
·НАСА хоче "відірвати" шматок Сонця
·Клітини зі штучно отриманого людського ембріона
·Загадку Дельфійського оракула відгадано
·У США заборонено споживати м'ясо клонованих тварин
·АЕРОКОСМІЧНІ НОВИНИ

КНИЖКОВИЙ ПОСТУП
·"Четвер" перебрався у Львів
·А де ж пристрасть?
·"РІЧ", яка завжди з тобою

ДУХОВНИЙ ПОСТУП
·Митрополит Андрей мусить спершу стати святим у наших серцях
·Радикальність і святість

АРТ-ПОСТУП
·nаша аfіша
·Літургія сцени-студії "Галіціана"

СПОРТ-ПОСТУП
·Зідан: людина, котра стала золотою
·СПОРТ-БЛІЦ
·На "туманний Альбіон" - по перемогу!
·Чим переймаються знаменитості?

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·світлина тижня