BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| АРХІВ | INDEX 19-25 ЛИПНЯ 2001 року |

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

Дві України

Російські друковані ЗМІ все ще продовжують пережовувати наслідки візиту Понтифіка. Цікаво, що сходяться вони частенько на одному пункті: культурний кордон між двома Українами – Східною і Західною – розмиється не швидко.

Чимало росіян, котрі прибули у Львів, зігнорувавши Київ, були вражені: “Этот город и регион выделяется в нечто особое и отдельное. Мы лишний раз могли убедиться в этой “особенности” и “отдельности”.

В данном случае на примере живого проявления религиозности. Причем не религиозности, замешанной на фанатизме и политиканстве, которая заставляет кидаться под лимузины владык и выбрасывать из церквей “других” христиан, но позитивной религиозности, которая дает возможность плакать от счастья и верить в чудо”.

А ось сумновідомий академік Пйотр Толочко взявся знову за старе: “Считал и считаю, что украинско-русское двуязычие является нашим огромным достижением. И было бы драматической ошибкой и невосполнимой духовной потерей отказаться от этого наследия” (“Дзеркало тижня”).

При цьому він визнає, що надання однакових прав обом мовам зумовить витіснення української. А все одно товче воду в ступі, переконуючи в тому, що ми одного кореня.

Дивно, але чомусь чимало й інших європейських народів, порвавши з комунальним співіснуванням, не бажають плекати двомовність, а рвуть із нею рішуче та безповоротно.

Соцреалізм по-українськи

Фільм “Нескорений” на Московському міжнародному кінофестивалі демонструвався в програмі “Соціалістичний реалізм вчора і сьогодні” і викликав обурення журналістки М. Тімашевої з “Общей газеты”.

Вона вважає, оскільки Шухевич добровільно став офіцером СС, то мусить відповідати за нацистські злочини: “Признаю, здесь есть личный момент: мои прабабушка и прадедушка были тогда расстреляны на Украине как представители еврейского народа именно нацистами и никем другим.

Но в данном случае для меня важнее не столько беды евреев, сколько вообще деятельность этого персонажа, точно так же касавшаяся жизни поляков, русских и восточных украинцев”.

Дуже це її розгнівало, але картину таки не зняли з програми, хоча були й такі вимоги.

“Эта картина направлена очень резко против коммунизма, но она сделана абсолютно по стандартам советского кино 30-ых годов, – висловився один із організаторів. – Интересно, что люди, отрекающиеся от этого прошлого, на самом деле очень прочно, намертво в нем сидят. И поделать с этим ничего не могут”.

І з цими словами важко не погодитись. Фільм і справді знято за старими совітськими штампами. Тільки тут усе навпак: усе, що було поганим тоді, тепер – позитивне. І навпаки. Тому шкода, що все, на що здатне наше кіно, – тільки москаля подрочити.

Нас уже агітують

Соціал-демократи напередодні виборів вирішили відповісти на питання, що таке СДПУ(о) і з чим її їсти. Це шляхетне покликання мала б втілити в життя книга першого заступника голови Верховної Ради Віктора Медведчука з претензійною назвою “Соціал-демократичний вибір. Історичний шанс для України”.

Цілком слушно автор вважає, що “швидко й успішно руйнується стара державна система, але замість неї не створюється нічого нового”. Бо й звідки нове візьметься, коли при владі знаходяться ті, що й представляли завжди оту стару державну систему.

Але далі в міркуваннях В. Медведчука стався прокол. Він твердить, що не існує “такої соціальної групи, яка б вважала нову владу кращою за радянську, оскільки остання, попри всі свої негаразди, була більш людяною, справедливою, стояла ближче до народу”.

Овва! Про тоту людяність і справедливість ми вже достатньо начувані. Мільйони вона скосила, заморила голодом, заморозила в снігах. А як вона близько до народу стояла зі своїми спецмагазинами – теж знаємо. І дивно щось таке чути від людини, котра вважає, що стоїть на демократичних позиціях.

А проте насправді ці позиції чомусь дуже близькі до комуністичних або до позицій полум’яної Вітренко. На його думку, дії МВФ спрямовані на ліквідацію України як конкурента.

У це неможливо повірити, але ж розраховані ці слова зовсім не на тих, хто орієнтується в ситуації. Яким конкурентом для МВФ може бути Україна і в чому? У стратегічному експорті соняшникового насіння?

Усе це разом якось важко вкладається в голові, коли вичитуєш у “Дзеркалі тижня”, що “просуватись на американський ринок соціал-демократам допомагає лобістське піар-агентство “Апко” і достатньо серйозні зв’язки у впливових єврейських організаціях”.

Не в’яжеться якось американський ринок із ностальгійними спогадами про блаженні совіцькі часи.

Маленькі радощі великих людей

Цікавий панегірик присвятив Орестові Фурдичку чудернацький журнал “Нова Січ”. Чудернацький тому, що всі його сторінки настільки примітивно скріплені, що відразу розлітаються. Так виглядає, що це видання клепають нашвидкуруч, а призначено воно тільки для хатнього вжитку тим, про кого тут пишуть.

У даному трафунку пишесі про пана Орця. І так його вихваляють, так його єлеєм пацькають, що поволі вимальовується образ лицаря без страху і докору. Та що там лицаря – екстрасенса: “Він уміє проникати в суть явищ, а ще – обирати дорогу, що веде до успіху”.

Не здивуюся, коли незабаром поруч із реклямою ружних ілхамів побачимо й рекляму нашого героя: “Проникаю в суть явищ, поможу обрати дорогу, що веде до успіху”.

Але далі автор набирає ще більшого розгону: “Господь (!!!) поєднав у ньому безліч (!) позитивного: вченого, педагога, керівника, політичного лідера, письменника, оратора, мецената, спортсмена, врешті-решт доброго сім’янина.
А коли він ще й просто щира й відкрита ЛЮДИНА, ці якості примножуються і стають надбанням багатьох”.

Усе це нагадує античні орації, де замість Господа фігурували боги. І як тут не тішитися, що там, нагорі, таки не забувають і про наших бойків. І вділяють їм потроху від різних земних благ.

Ніц не маю проти. Одне мене тілько насторожило – “письменник”! Досі якось жодного літературного твору пана Орця читати не доводилося. Малисьмо вже їдного такого письменника, жи свої газетні передовиці видавав за художню літературу і навіть поступив до Спілки. Але хто знає, може пан Орцьо пише якісь кримінали зі сфери деревообробної промисловості чи вершики на уродини виборцям.

Цілий той нумер щедро проілюстровано фотками з життя пана Орця. У тому числі й родинного. Трапляються й кумедні. Якийсь бойківський папарацьо піймав рідкісний кадр. На фотці, яка мала б засвідчити спортивні захоплення пана Орця, наш герой при повній параді в костюмі, защіпнутім на всі ґудзики і при краватці, в пурєдних мештах копає м’яча.

Дивне уявлення в пана Орця про заняття спортом. Міг би взяти приклад із нашого Татуська, який задля такої нагоди перебирається в “адідаси”. Особливо коли позує перед фотокамерами.

Але, оспівуючи всі подвиги лицаря Орця, автори якось не дуже намагалися за прикладом свого героя проникнути в суть явищ і ані словом не прохопилися про його маєтки: кілька шикарних кам’яниць, зображеннями яких можна було перед останніми виборами помилуватися в газеті “День”.

Оскільки пан Орцьо тої публікації досі не спростував, то, мабуть, тоті кам’яниці не фантом, а таки солодка правда.

Добре бути меценатом. Завше можна розраховувати, що хтось, кому ти шось капнув, оспіває тебе гідними словами. Капай – і віддасться!

По-опе-е-е. . . попереду олігархи!

Серце радіє, душа тріпіцькає, так і хочеться гримнути хоровим співом! І гадаю, приєднаються до мене всі читачі суботнього “Поступу”, які мали змогу зазнайомитися з повним списком українських олігархів, а в ньому натрапити на єдиного представника нашого славного міста – Василя Куйбіду. Рейтинг олігархів опублікував елітний київський журнал “Олігарх”. Отже, запідозрити в цьому підступність когось із львів’ян важко.

Ну, чи то не радість? Пан Василько, котрий навіть не має такого палацику, як наш колишній губернатор, – і олігарх! Хто б подумав! Правда, він усім вповідає, жи мешкає в страшних умовах по вул. Панча і так само, як і всі смертні, страждає від вимикання струму.

А насправді мешкає на Чупринки, де займає цілий поверх. І сусіди в нього теж не якісь там цваняки, а пурєдні хлопи з владної еліти. Бо то, видите, олігарх мусить жити під надійнов “кришов”. Щоби не врекли. Ціле щастя, що в тім будинку вже ніхто світла не вимикає, бо олігархи в сутінках нічим від решти людей не відрізняються.

Повідомляючи

Про чергове зґвалтування газета пише, що ґвалтівник, “найімовірніше надивившись порнографічних фільмів, вирішив застосувати свої теоретичні знання на практиці”. Отже, у всьому винні порнографічні фільми? Дивно тільки, як давали собі раду ґвалтівники раніше, коли ще в нас порнофільмів ніхто не оглядав.

Ну і чи варто задля гарного слівця називати ґвалтівника “галицьким Казановою”, враховуючи, що Казанова добивався свого зовсім іншими засобами?
А ще я ту вичитав цікаві поради: “Чого не треба робити під час вагітності?”
На разі мені тото не загрожує, але втрапила мені на очі фраза: “Небезпечними є і фекалії котів та собак, а також сире чи напівсире м’ясо”. Одне слово, їсти не рекомендується.

Піночет знову вільний

Генерала Піночета нарешті звільнили від відповідальності. Смішно звучать звинувачення на адресу генерала.

Виявляється, за його наказом було створено спеціальний підрозділ з грізною назвою “Караван смерті”, який виловлював комуняк і замість того, аби оздобити ними гілляки, скидав із гелікоптера в океан.

Загинуло таким чином аж. . . 75 осіб. Дрібничка, звичайно. Але завдяки Піночетові Чилі не стала на шлях Куби, а тоді б загинули сотні тисяч, не враховуючи того, у яких би злиднях довелося потім жити.

Не ті тепер козаки

Уже кілька разів натрапляю в пресі на згадки про якихось чудних “запорозьких козаків”, вбраних у чорну форму з нагайками при пасі. То вони Лавру вартують, то супроводжують маніяків із московського пархіяту, коли ті освячують місця, де ступала нога Папи.

І не можу второпати, що то за козаки, звідки вони взялися, і чому тоті ніби справжні наші козаки на чолі зі своїми гетьманами – Кучмою, Біласом та іншими – ще їм писків не напуцували?

Видите, як то люди нині на ніц переводяться? Навіть на козаків нема надії.

POSTUP - ПОСТУП
№109 (767),
19-25 ЛИПНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Інавгурація президента
·Суперечки за нафтову скелю
·В НОМЕРІ
·Смертні гріхи Лукашенка

ПОГЛЯД
·"Молода Галичина" - єдиний україномовний дитячий фестиваль в Україні
·Чи збільшаться наступного року видатки на охорону здоров'я?
·забута річниця

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Пріоритети нового голови облради
·Віктор Медведчук упевнений у перемозі
·Студентські забави
·ТРАФУНКИ
·ТРАНСПОРТ
·Лісу вирубують менше - переконують у "Львівлісі"
·Чи висітиме таблиця у приймальній мера?

ПОСТУП В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ
·Відблиск слави Герострата
·"Наша Україна" почалася з Говерли
·Обласний центр урятували від екокатастрофи
·Банк "Україна" ліквідується
·Міліція пересіла на велосипеди
·"Четвер" емігрував
·"Цвєтомазаніна" не проходить

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЄВИД
·Інавгурація президента
·Нові передвиборні об'єднання
·Україна не пустила до себе борців із корупцією
·Автокефально-православне єднання
·КРАЄВИД
·Юлія Тимошенко: Я буду проти Ющенка, якщо у нього з'явиться президентський дух

ПОСТУП У СВІТ
·Смертні гріхи Лукашенка
·Фрау Шиндлер позиватиметься з "Яд Вашемом"
·Бурбону голову не відрубали
·Перспективи палестино-ізраїльської війни
·СВІТООГЛЯД

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
·ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

ПОСТУП КОМП"ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
·Економіка Східної Європи задихається від піратства?
·Школа молодого хакера
·pc-news
·УВАГА!
·зворотний зв'язок
·У майбутнє - на крейсерській швидкості

КРИМІНАЛЬНИЙ ПОСТУП
·ХРОНІКА
·"Експрес" згорів по-експресівськи - миттєво
·"Прокол" на дублі
·На "зеленій" границі
·Прокурори працюють

АРТ-ПОСТУП
·Міжнародна акція "Сполох совісті" триває
·Відшукування понадчасового

КІНОПОСТУП
·Роберт Де Ніро: Мені начхати на вічність
·Китайський Діснейленд

РЕПОРТАЖ У ПОСТУПІ
·Скільки коштує відпочинок?

СПОРТ-ПОСТУП
·Скільки заробили українські команди у Лізі чемпіонів?
·Другі стартували "краще", ніж перші
·Валерій Богуславський: "Головне - створити боєздатну команду

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Віват, переможці!