Смертні гріхи Лукашенка
КОМЕНТАР
Любко ПЕТРЕНКО
Тема функціонування в Білорусі “ескадронів смерті” не раз висвітлювалася на сторінках європейської преси та, зокрема, “Поступу” (чит. “Поступ” за 30 червня 2001 р.). Але раніше, наводячи факти, журналісти могли опиратися лише на заяви двох колишніх слідчих білоруської прокуратури, які домагалися політичного притулку в Сполучених Штатах. І хоча посади, які ще недавно займали Дмитро Петрушкевич і Олег Случак, нібито й гарантували достовірність того, що вони інкримінували президентові Олександрові Лукашенку, та голослівність заяв і непевність їхнього мігрантського становища все ж кидали на всю цю історію тінь сумніву.
Але після заяви лідера профспілок білорусі Володимира Гончарика й оприлюднення ним відповідного документа скандал навколо лукашенківського “ескадрону смерті” виходить на якісно новий рівень. Тепер і самому президентові, і міністрові внутрішніх справ на запитання про “загін державних головорізів” не вдасться лише знизувати плечима. Нагадаємо, що спершу цей спецзагін білоруської міліції виник як угруповання, що спеціалізувалося на боротьбі з тероризмом і організованою злочинністю. Але коли босів білоруської мафії (очевидно, тих із них, що не входили до кола наближених до владної еліти) було знешкоджено, загін, аби добро не марнувалося, було кинуто на іншу важливу ділянку захисту державної безпеки – винищення лідерів опозиції.
Очевидно, що, як і в Україні з оприлюдненням легендарних записів майора Мельниченка, в Білорусі заява Гончарика має спровокувати пожвавлення опозиційних рухів. Може, це навіть призведе до вуличної революції на кшталт наметового табору в Києві. Утім, сподіватися на те, що у більшості білорусів усі ці скандали похитнуть віру в свого “бацьку” і що результати президентських виборів зможуть чимось здивувати міжнародну громадськість, можуть лише невиправні оптимісти.
| 
