"ГрафоПак": таємниця успіху по-золочівськи
РЕЦЕПТИ
Остап АНДРЕЙЧУК
|
Вибираючи будь-який товар, покупець насамперед звертає увагу на його зовнішній вигляд. Як кажуть, зустрічають за одягом... А тому кожен товаровиробник намагається зробити свою продукцію не лише якісною, а й привабливою. І тут на допомогу приходять “бійці невидимого фронту” – підприємства, що займаються такою, на перший погляд, малосерйозною справою, як упакування.
Проте “малосерйозність” – то лише на перший погляд: окремі дизайнерські задуми та їхнє майстерне втілення у вигляді пакувальної продукції інколи залишають набагато краще враження, ніж те, що “в упаковці”.
Ще не повні три роки діє в Золочеві підприємство “ГрафоПак”, яке займається виготовленням упакувань. Створене на базі частини основних фондів Золочівської картонажної фабрики, воно тільки зовсім недавно “виборсалося” з-під міцної “опіки” Міністерства охорони здоров’я і вийшло у вільне ринкове плавання. Очолює підприємство, на якому працюють близько 80 осіб, багаторічний керівник колишньої “картонажки” Юрій Банах.
– Ми забезпечуємо повний цикл виготовлення упакувань: від створення дизайну – і аж до готового виробу, – розповідає пан Юрій. – На базі нашого підприємства виконуємо конструкторські, проектні та дизайнерські роботи. У нас є навіть власна дизайнерська студія, маємо можливості здійснювати всі додрукарські, друкарські та післядрукарські процеси.
– І хто ж переважно користується вашими послугами?
– Упакування робимо для медичної, легкої та харчової промисловості, причому зараз працюємо лише на 60% своєї потужності. Самі розумієте, що резерви у нас є, однак загальна економічна ситуація в Україні не дозволяє використовувати їх якнайефективніше. До того ж сьогодні зростає і конкуренція в нашій галузі. Просте, здавалося б, упакування є насправді далеко не дешевим задоволенням. Наприклад, нова сучасна чотириколірна машина коштує близько 1 мільйона доларів! У Львівській області є кілька підприємств, які займаються упакуваннями, проте найнижчі ціни – у нас, головним чином тому, що сировину для нашої продукції замовляємо з-за кордону.
– А хіба в Україні сировина дорожча, ніж за кордоном?
– На жаль, так. І річ навіть не в її собівартості. Головна причина – не в тому, що український картон поганий (хоча його виробники ще не мають можливості випускати, скажімо, гофрований картон). Просто в нашій державі надто багато посередників. Кожен “лупить” свій відсоток, тож урешті-решт загальна вартість українського картону стає вищою, ніж імпортованого.
– І в яких країнах ви закуповуєте сировину?
– Сьогодні наші головні постачальники – Хорватія і Словенія. Ми закуповуємо сировину та матеріали безпосередньо у тамтешніх заводів-виробників. І це не лише картон, а й офсетні пластини, офсетна гума тощо. І ще раз хочу наголосити на парадоксальній ситуації, що склалася нині: більш якісний закордонний картон нам купувати дешевше, ніж гірший вітчизняний. На жаль, ринок змушує відмовлятися від патріотичних сентиментів, але зате й продукція наша – вже українська – за якістю не поступається виробам наших вітчизняних конкурентів.
– Може, маєте і клієнтів за кордоном?
– Ні, наш єдиний ринок збуту – український. Безпосередньо наші упакування за кордон не йдуть, але, скажімо, 70% продукції Львівського склодзеркального заводу, який ми повністю забезпечуємо упаковкою, продаються за межами України...
– Якщо українське податкове законодавство зміниться у кращий бік, чи не спробуєте розширити сферу вашої діяльності, наприклад, зайнятися видавничою справою?
– Наразі ми про це не думаємо. Поки до кінця ще не вичерпані ресурси ринку продукції упакувань, серйозно займатися видавничою справою ми не маємо потреби. Втім, інколи до нас звертаються люди, особливо творчі, яким ми допомагаємо випускати дрібну книжкову продукцію. А нашим найцікавішим видавничим проектом став випуск художнього альбому найпомітніших львівських живописців. Ми частково спонсорували подорож цих митців шевченківськими місцями, а потім видали, як на мене, вартісну мистецьку річ. Також минулого року ми допомогли організувати презентацію книжки львівського поета Назара Федорака.
– Чи така благодійна діяльність не підриває фінансової опори вашого підприємства?
– Знаєте, я працюю керівником уже не один десяток років і звик дуже ретельно рахувати кожну копійку. Щоби вижити в наших умовах, потрібно постійно відстежувати два параметри: ціну та якість. Якщо вони будуть привабливішими, ніж у конкурентів, тоді успіх буде гарантовано. Тож підстав для хвилювання у нас наразі немає.
|
|
