Бельгійський хірург - новий президент МОК
ВИБОРИ
Остап АНДРЕЙЧУК
|
112-я сесію Міжнародного олімпійського комітету (МОК) уже давно визнано історичною. Адже залишав свою посаду Хуан Антоніо Самаранч, який 21 рік працював керманичем МОКу. Головною ж подією останнього дня стали вибори восьмого президента МОК. Напередодні голосування на цю посаду претендувало відразу 5 кандидатів – бельгієць Жак Рогге, кореєць Кім Ун Йонг, Пала Шмітта з Угорщини, канадець Річард Пеунда та американка Аніта Дефранц.
Хоча реальні шанси стати біля керма МОК мало лише три кандидати – Жак Рогге, Пала Шмітта та Річард Паунд. В американки Аніти Дефранц не було жодних шансів на перемогу, оскільки вона не користується підтримкою членів МОК. А от у корейця Кім Ун Йонга – інші проблеми. Він мав багато шансів на перемогу, проте на ньому було тавро. Нещодавно він заявив в інтерв’ю одній з англійських газет, що у разі своєї перемоги він забезпечить усім членам МОКу щорічну дотацію у 50 тисяч доларів. Відразу після цього комісія з етики почала вимагати у корейця письмових пояснень. У 1999 році Кім Ун Йонг уже отримав від МОК серйозне попередження за те, що був замішаний у підкупі офіційних осіб, які брали участь у виборах столиці зимової Олімпіади-2002 року в американському Солт-Лейк-Сіті. Та тоді, здається, кореєць сприйняв це не надто серйозно. І вирішив спробувати тепер по-іншому... Як виявилося – не вийшло. Хоча сам корейський політик та дипломат сказав, що англійські журналісти його не так зрозуміли.
Та, здається, така “відмазка” не надто переконала представників МОКу, які під час голосування повністю проігнорували Кім Ун Йонга. І свій вибір представники МОКу зупинили на бельгійському хірургові Жаку Рогге. Хоча для перемоги бельгійцю знадобилося два тури. І лише у другому йому вдалося заручитися підтримкою понад 50 відсотків голосів. Бельгійця вибрали президентом на наступні вісім років.
До речі, вибори ще раз довели, що Хуан Антоніо Самаранч є в МОКу і взагалі у світовому олімпійському русі надзвичайним авторитетом. Адже саме Самаранч усім натякав на кандидатуру Рогге. І з другого разу представники МОКу таки зрозуміли всі ці натяки. Загалом від 112 сесії Самаранч добився, здається, всього. По-перше, він хотів зробити Пекін столицею Олімпади, – він це зробив. По-друге, Рогге став президентом МОК. По-третє, син Самаранча став членом МОКу. По-четверте, ще один його прибічник, президент російського олімпійського комітету Віталій Смірнов, став віце-президентом МОКу. Що тут ще можна додати?! Хоча, можливо, Самаранч заслужив такого своїм авторитетом. А може, це просто був подарунок до його дня народження.
Жак Рогге.
Президент Європейського олімпійського комітету (ЄОК) (1989 р.); шеф місії на зимовій Олімпіаді в Інсбруку (1976 р.) та Калгарі (1988 р.); шеф місії на Іграх Олімпіади в Москві (1980 р.), Лос-Анджелесі (1984 р.) і Сеулі (1988 р.); член Ради Всесвітнього антидопінгового агентства (WADA, 1999 р.).
МОК: член МОК з 1991 року; член виконкому МОК (1998 р.); Голова координаційної комісії Ігор XXVII Олімпіади в Сіднеї 2000 року (1995-2000 рр.) і Ігор XXVIII Олімпіади в Афінах 2004 роках (1998- рр.); член комісій: Олімпійського руху (1990-1999 рр.), Олімпійської солідарності (1990 р.), Олімпійської програми, (Робоча група, 1998 р.) Медичної (1992-1993 рр.).
|
|
