Хто такі олігархи?
ПИТАННЯ ДНЯ
Олександр РЖАВСЬКИЙ
народний депутат (“Солідарність”)
Найбільш поширена думка, що олігархи – це люди, в яких просто є багато грошей, але це принципова помилка. На мій погляд, олігарх – це людина, яка має великі гроші, але використовує вона їх для того, аби купити владу, а потім ту владу використовує, щоб заробити ще більше грошей. Зазвичай олігархи досягають своєї мети дуже цинічними методами, використовуючи інших людей, проводячі такі законодавчі акти та рішення, які не лише перешкоджають розвитку держави, а й суперечать самій ідеєю держави. Дехто з українських олігархів навіть не пов’язує своє подальше життя із Україною і цим пояснюється їхній цинізм у ставленні до неї...
В’ячеслав ПІХОВШИК
шеф-редактор ТСН
До теорії про олігархів ставлюся скептично, як і до всього того, що має мало реального змісту. Я все чекаю від українських політиків серйозної дискусії про місце українського капіталу, результатом якого мало би стати його самообмеження у впливі на політику та засоби масової інформації. Натомість уже достатньо довгий час триває простенька дискусія на тему боротьби реформаторів з олігархами – хороші проти поганих. Простіше уже нікуди. Слово олігарх вживається і в загальноприйнятому розумінні воно означає людину, яка накопичила кошти за рахунок політичних зв’язків і використовує їх для посилення свого власного політичного впливу.
Олекса ГУДИМА
народний депутат (УНР)
Слово “олігарх” в українському розумінні потребує переосмислення, адже тут воно має зовсім інший відтінок, аніж в тих країнах, звідки воно до нас прийшло. Пересічний українець вважає, що олігарх – це людина, яка має гроші і через ці гроші здатна впливати на будь-що. Олігарх збагачується на так званих “швидких грошах” і три чверті українських олігархів – це ті, хто піднявся на нафті і газі. Якщо узагальнити моє розуміння слова “олігарх” у тому сенсі, як його трактують в Україні, то воно означає швидке збагачення і ненормальний вплив. Цікаво, що в нас олігархи є на будь-якому рівні. Вони є у Києві, є у Львові і навіть у Жидачеві чи Радехові, де “нашим олігархом” селяни називають фермера або власника крамниці, який завдяки своєму достаткові справді має вплив на все, що робиться в селі.
Михайло РЯБЕЦЬ
Голова Центральної виборчої комісії
Я щось ніколи не задумувався над цим питанням. Але коли говорять “олігарх”, то, напевне, мають на увазі людину, яка, по-перше, є багатою, а по-друге, займається політикою. Тобто є люди, які зараз політики, а до цього були бізнесменами і тому мають великі грошові запаси. Я не знаю, олігарх – це погано чи добре. Напевно, це залежить від того, яким чином він заробив свої гроші – законним шляхом чи не законним. Якщо законним, то що тут поганого? А якщо людина встає і відкрито декларує свої мільйони, то значить вона заробила їх законним шляхом, інакше б ховалася з ними від людей. А таких, які є багатими і не декларують своїх великих доходів, серед українських політиків я особисто не знаю.
Олександр ГОЛУБ
Народний депутат (КПУ)
Олігархи – це ті, які злочинними шляхами сконцентрували в своїх руках фінансову владу і після цього прибирають до рук владу політичну. Олігархи скуповують засоби масової інформації, підкуповують політиків, але усе це – похідне. Основна мета олігарха – захистити і зберегти власність, яка йому належить і гроші, якими він розпоряджається. Особисто для мене яскравими прикладами українських олігархів є Пінчук, Тимошенко, молодший Деркач, безумовно, Суркіс, був колись, а, можливо, і зараз є Лазаренко...
Євген ГЛІБОВИЦЬКИЙ
Політичний оглядач студії “1+1”
Олігархи – це дуже впливові люди, які ніяк не можуть відділити свій бізнес від своєї політики і в цьому полягає їхня найбільша проблема. Особисто я поділяю українських олігархів на три типи. Перший – це олігархи впливу: вони досягають свого впливу завдяки особистим контактам і лобізму, не маючи при цьому власного бізнесу. Яскраві представники – Волков, Литвин. Другий тип – чисті, себто рафіновані олігархи. Це Суркіс, Медведчук, Пінчук, молодший Деркач. Усі ці люди мають власний бізнес, заробили чималі гроші, використовуючи своє політичне становище, і тепер ці гроші витрачають на покращання цього політичного становища. Третій тип – олігархи-комсомольці на зразок Тигипка, Тимошенко, Червоненка. Це такі собі чорно-білі олігархи. Біле полягає в тому, що вони молодші, а значить прогресивніші. Чорне в тому, що вони усе ще залишаються носіями радянських цінностей. Ці олігархи краще за інших пристосовані до сучасних умов, але є принципово нездатними щось змінювати в державі.
Записала Тетяна НАГОРНА
|
|
