Дивовижі середньої статі
Книга Енгуса Геріота "Кастрати в опері"
ЧТИВО
Петро ВОРОПАЙ
|
Ім’я автора книги – Енгус Геріот – відоме лише декому. Назва ж інтригує і шокує відразу. Книгу “Кастрати в опері” англієць Геріот написав на зорі 1960-х. Феномен співаків-кастратів і раніше привертав увагу дослідників: за сорок років до Геріота німець Хабек написав докладну працю, присвячену цим дивовижам епохи бароко, але то був серйозний музикознавчий опус, для пересічного читача занадто складний.
Книжка Геріота належить до белетристичного жанру. Вона майже антинаукова. У ній – мінімум посилань на музикознавчу літературу, автор оперує непідтвердженими фактами і лише іноді для солідності згадує класиків музикознавства – таких, як Чарльз Берні, або відомих мемуаристів, наприклад французького дипломата Шарля де Бросса. Чи погано це? У принципі, ні, однак засмічена неперевіреними даними праця нагадує нашвидкуруч зварену кашу, а її автор втрачає кредит довіри в уважного читача. Помилками, виправленнями переповнена кожна п’ята сторінка. Щоби вивчати такий цікавий і суперечливий феномен, як кастрати, Геріотові не завадила б значно більша заглибленість, орієнтація в тій епосі, про яку він пише.
Бароко – період розквіту мистецтва кастратів – мало зовсім інші уявлення про моральність, мораль, високе і потворне, тому те, що зараз здається аномалією, тоді було звичним і нормальним. У книзі Геріота історія і час проступають хистким, розпливчастим тлом, що, однак, занадто віддалене від об’єкта дослідження. З іншого боку, робота Геріота доступна будь-кому, хто ніколи не чув про співаків-кастратів, але хоч би раз подивився знаменитий фільм про Фарінеллі.
Співставити кастратів із природою і розумінням мистецтва того часу було б цікаво. Хто вони, ці напівміфічні істоти, на вигляд – чоловіки, а за голосом – жінки? Як сприймали їх звичайні люди? Чому перед ними схилялася вся Європа, але їм було відмовлено у простому людському праві – праві одружуватися? Заборона на шлюб була підписана, до речі, тими ж людьми, які й спровокували появу кастратів у музиці – священнослужителями. “Muler taceat in ecclesia (жінці в церкві слід мовчати)”, – ухвалив понтифік.
Заборона поширилася і на театр (у Римі, наприклад, жінки не допускалися на сцену аж до 1798 року!) Так у жіночих, а потім і в чоловічих ролях з’явилися вони – у минулому діти з бідних сімей, кастровані батьками. Тут переплітається цілий ряд складних соціальних, культурних, політичних проблем.
У своїй книзі Геріот змальовує факти, що підтверджують відокремлене положення кастрата в сучасному йому суспільстві. Це і вигадливі костюми в неаполітанських консерваторіях (своєрідні “мітки”), і надзвичайні гонорари в театрах, які у багато разів перевершували гонорари композитора та інших співаків.
Усю другу частину розповіді Геріот присвячує захоплюючим біографіям найбільш знаменитих із племені кастратів. Кожна окремо взята доля гідна роману. Чи були вони щасливими, чи могла шалена слава компенсувати факт недієздатності чоловічого єства? Квапитися з негативною відповіддю не варто. Вони були по-своєму щасливі, тому що брали від життя все, що хотіли.
Фарінеллі помер у багатстві та славі. Джиціелло пішов у релігію і помер ченцем. Гаетано Беренштадт помер в оточенні своєї унікальної колекції картин. А Сенезіно закінчив свої дні в моторошній бідності. Ще один невідомий кастрат під час війни з Наполеоном потрапив у полон до п’яних козаків, які зарубали його. Безглуздо, але смішно.
Саме так і можна в цілому охарактеризувати працю Геріота – “безглуздо, але смішно”. Автор казна-звідки збирає кумедні байки, але усувається при цьому від будь-яких коментарів та аналізу. Цікаві, концептуальні спостереження читач, утім, знайде у вступній статті. А матеріали, зібрані саме Геріотом, – то радше цікава пожива для роздумів, тема для варіацій. Купіть цю книгу – і вдихніть пахощі епохи, переглянувши “Фарінеллі-кастрата”, і вловіть в образі головного героя той натяк на нинішніх поп-зірок, що контрапунктом проходить у фільмі Жерара Корбьо. А потім купіть оперу Генделя, де один із героїв книги напевно співав головну партію, – і порівнюйте свої враження від прочитаної біографії з музикою. Навіщо? Щоби спробувати вловити характер цих дивних людей середньої статі. Заняття, повірте, захоплююче.
|
|
