Вітання з Лінкольна
Вакаційні враження львівського політехніка
КАНІКУЛИ
Тарас СВАТКО
Дякую всім за SMS (листи, переслані мобільною поштою – ред.), не можу відповісти всім зокрема, то роблю це через газету, яку найбільше читають студенти.
Лінкольн – це невеличке місто на північному сході Англії. До однойменного американського президента воно не має жодного стосунку, бо засноване ще римлянами. Збереглись деякі римські споруди, є дуже класні будівлі університету і середньовічного собору.
Про Україну тут знають мало, і вона місцевих не дуже цікавить. Я маю можливість дивитися ті ж канали, що й більшість місцевих, а це BBС-1, BBC-2, ITV, Yorkshire TV і ще один регіональний, але в новинах розповідають переважно про саму Великобританію.
Валері (50-річна англійка, з якою я часом маю спільні завдання на роботі) зізналась, що знає про Україну лише те, що в цій державі є гаряче літо і дуже холодна зима, та й це з TV. Студент Шарль – француз, мати котрого, англійка, каже, що у Франції люди думають, що Україна – бідна країна. І це все, що він знає. Коли я їздив у Post office, то там поштарка спитала, чи я з України? Я сказав, що так і вже сам здивувався, звідки вона знає про мою державу? Англійка відповіла, що була в Україні після Чорнобиля. Саме з ним у неї асоціюється наша країна. Зрештою, не тільки в неї. А ще Кріс (фермер, у якого я працюю) і Валері казали мені, що в нас дуже гарна мова.
Познайомився я тут з іще одним англійцем - Крейгом. Йому 22 роки, і він любить футбол, тому знає збірну України з футболу, бо Андрій Шевченко – дуже відомий. Так само Шарль казав мені, що знає Шевченка. Якось за барбекю я спілкувався з Крісом. Він сказав мені, що бачить Україну як перспективну державу, як ділового партнера. Вважає, що Україна потребує часу, що згодом Європа буде єдина – єдиний ринок, але зі своїми національними валютами та національними особливостями.
Але я переконаний, що мало англійців аж так цікавляться Україною. Кріс - своєрідний, унікальний фермер. Я вже знаю, що на інших фермах так ніхто до людей не ставиться із таким розумінням, увагою. Мені здається, що для більшості англійців слово “Україна” мало що каже. Хоча є ще один факт – чимало українок є топ-моделями, тому у Європі знають, що в Україні є найгарніші жінки.
Дуже важливо знати мову. Якщо не знаєш, то й ніхто тобою не зацікавиться. Я знав і в перші півтора тижня був для місцевих дуже цікавим типом. Далі на ставлення англійців впливає твоя власна поведінка. Якщо ти людина щира, відкрита – спілкуються, а якщо замкнутий в собі, то нікого ти не цікавиш. Якщо тебе цікавлять лише гроші, то таких людей вони, по правді, недолюблюють. Так само не люблять, якщо сачкуєш або халтуриш. Але де таких люблять?
Цікаво, як поводяться представники інших народів у Британії. Литовки геть чисто косять під англійок, поробили собі татуювання, викинули багато грошей на всякі там шмотки, мобілки, косметику. Деякі наші українки також покупляли собі мобілки, і всі позаселяли собі кульчики в носі – аж смішно.
Ті українці, котрі живуть зі мною в каравані, просто заощаджують гроші. Не те, що “понти”, вони навіть на їжі економлять. Просто люди приїхали сюди заробити, а “жити” будуть в Україні.
Я живу для свого задоволення, але ніколи не забуваю, що маю віддати гроші за поїздку. Окрім того, думаю, що другого такого шансу в мене не буде і намагаюсь отримати якомога більше вражень. Але носа собі не пробив, кульчика в вухо не вставив, хоча інколи й хочеться. Ну, а на англійську Sim Card я просто забив – задорого, невигідно!
|
|
