Полювання на відьом у ІІІ-у тисячолітті
ЗАЇР
Василь КІНДРАТ
Іще не вщухли в Демократичній Республіці Конго (колишсь – Заїр) нещодавні повстанські пристрасті, як тамтешнім мешканцям засвербіли руки до нових кровопролить. Оскільки цього разу не знайшлося ні іноземних інвазій, ні внутрішніх бунтівників, то під гарячу руку потрапили місцеві “відьми” та “чарівники”. Жертвами старої доброї традиції стало близько 850 осіб, повідомило конголезьке радіо.
Перші дані про самосуди над “підозрюваними у зв’язках із нечистою силою” надійшли ще два тижні тому. Загалом мешканці Центральної Африки є чи не найзабобоннішими у світі. Тому не потрібно докладати особливих зусиль, аби спровокувати їх до різанини задля “очищення від скверни”.
Найактивніше конголезькі прихильники святих інквізицій діяли на північному сході країни, поблизу кордону з Угандою. Першою офірою новітніх інквізиторів став учитель із передмістя Ару. Йому інкримінували складання списків тих, хто має незабаром померти.
Але більшість жертв – це біженці, гнані з рідних домівок війнами, революціями та повстаннями. Оскільки після всіх цих пертурбацій життя в державі аж ніяк не покращало, то корінні мешканці поселень, у яких спинилися втікачі, зненацька вирішили, що саме прибулі винні в усіх негараздах, бо пов’язані з нечистою силою.
Антивідьомський рух був таким потужним, що місцеві правоохоронці та армійські підрозділи не змогли з ним упоратися. Тож на допомогу довелося кликати військовиків із сусідньої Уганди (1998-го вони вже брали участь у громадянській війні в Заїрі). Сусіди таки змогли вгамувати інквізиторський запал місцевої публіки. Вони заарештували та передали конголезькій владі близько півтори сотні осіб.
| 
