Tool пропонує "терапію сліз"
АУДІО-ГАЛЕРЕЯ
Роман ЗАЯЦЬ
|
TOOL “Lateralus” (2001, Volcano/EMI)
Чи може музика примусити пережити біль, нагадати найнеприємніші, жахливі моменти життя... силою витягнути з підсвідомості невідомі тобі досі почуття параноїдального страху? Так і ще раз так!!! Більше того, достатньо закрити очі – і ти провалюєшся в інший вимір, твоє серце пульсує в такт пісень, тобі то важко, то ніби відлягає, то знову важко... А мізки, наче весняні бруньки, набухають із кожною новою музичною темою... Ти помічаєш, що тобі хочеться плакати... не витримуєш і... переживаєш в риданні неймовірне полегшення, яке можна порівняти з ранковим розумінням, що жахливий сон – це всього лише сон. Коли ж проходить шок, ти ставиш компакт у програвач ще раз – і все повторюється: альбом Lateralus від четвірки Tool.
“Мистецтво плачу”, “терапія сліз” – уперше я запізнався з філософією “лакримології” Рональда Вінсента два роки тому (не без допомоги великої Павутини). Перше, що спало тоді на гадку, – чергова секта для багатих “збоченців” чи якась параноя невиліковно хворої уяви наркомана. Думав так би й досі, якби не Lateralus... У чому ж суть новоствореної філософії, яку так “розкручують” учасники групи: Біль, внутрішні переживання потрібні нам для власної ж досконалості. Щоби позбутися болю, ми викидаємо його назовні: плачемо; звідси й термін “терапія сліз”. Сльози у “лакримології” мають таємничий зміст і властивості. Слізний плач – ключ до покращання, оновлення світу. Міф то чи нова гілка філософії – не має значення. І перше, і друге групі тільки на руку. В одному випадку, тобто якщо Tool дійсно має щось спільне з наукою плачу, ця філософія виступає для них джерелом натхнення, в іншому, тобто якщо це міф – чергові спекуляції журналістів, фанів, штучно створений ореол таємничості, – тоді команда вдало скористалася готовою “промо-кампанією”.
П’ять років чекали найвірніші фани на вихід четвертого “студійника” групи. Їх терплячість винагороджено сповна. Рівень альбому, його концептуальна цілісність, розбудова композицій у гіпнотичні п’єси тривалістю близько 10 хвилин у поєднанні з особливою лірикою (попри локальну агресивність деяких творів) – усе це “зносить” голову і від захоплення, і від подиву.
“...Ми підходимо до нашої музики так, як це робили групи з кола прогресивних рок-команд: Pink Floyd, King Crimson чи Yes; ...продовжуємо їх справу,” – так сказав Maynard Keenan, вокаліст четвірки Tool, для часопису Rock Sound. Погодьтеся, це досить сміливо. Але, чорт забирай, це правда!
galereya@ukr.net
|
|
