BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення
buy visitors



Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| АРХІВ | INDEX 12-18 ЛИПНЯ 2001 року |

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

Після Папи

Не всі зосталися вдоволені візитом Папи. Окремі діячі навіть висловили своє обурення. При цьому продемонстрували виняткову дрімучість.

Генеральний директор ВАТ “Мотор-Січ” В’ячеслав Богуслаєв заявив: “Как православный, я отрицательно отношусь к его визиту. Иисус Христос разделил нас с вами 2000 лет назад на западных христиан и восточных христиан – мы никогда не были и не будем вместе. А все эти объединения – это политические шоу”.

Дивно, як особи, котрі абсолютно нічого не тямлять в історії релігії, намагаються за щось агітувати, на чомусь наполягати. Газета “Запорожская Правда”, яка надрукувала оцю бздуру, не могла не усвідомлювати, що розрахована вона хіба на темних бабушок, які представляють сутінки православ’я. Це ті колишні піанєрскіє актівісточки, які вважали все життя релігію за опій для народа, а на старості літ раптом прозріли. Тепер вони творять масовку на різних хрестових походах, притискаючи до грудей іконки. Вдивляєшся в їхні обличчя і бачиш тільки безнадійну тупість і традиційний для росіян релігійний фанатизм.

Тим часом архієпископ Васілій вимагає повернути православним “несколько тысяч церквей, захваченных в Западной Украине греко-католиками”.

У своїх претензіях до католицизму і конкретно до Папи атєц Васілій виявляє фантастичне невігластво. Хоча цілком можливо, що він не такий уже й тупий і вдається до брехні як до єдиного в цій ситуації засобу. Якщо ворога неможливо побороти вагомими аргументами – слід його оббрехати. І знову ж таки, розраховані ці заяви на людей обмежених, які з радістю сприймуть будь-яку дурницю. Оголоси таким, що Христос був православним, – заридають од щастя.

Їздец із Ростова

Цікавий спосіб русифікації винайшли в Ростові. Вони вже не обмежуються звичайним розповсюдженням москальських книг в Україні, а пішли значно далі – самі друкують українські книжки. Правда, ці, нібито українські, книжки не зовсім українські.

Одна львівська книжкова гуртівня замовила за прайсом серію дитячих книжечок (“Русалонька”, “Абетка”, “Жаба-царівна”, “Іван-царевич та Сірий вовк” – загалом близько 20 назв) видавництва “ПРОФ-ПРЕСС” в Ростові-на-Дону і розповсюдила їх ві Львові. Книжки видрукувані на шикарному імпортному картоні (10 сторінок) і при цьому коштують 2,50 грн.

Зрозуміло, що це нечувана ціна для України з нашими податками та цінами на поліграфію, а тому книжечки – просто поза конкуренцією. Тим паче, що і якість друку справді висока, книжечки виглядають дуже привабливо. Кажуть, що вже за два дні розпродано було майже 500 примірників.

Але той, хто зазирнув у ті книжечки і вчитався у написане, либонь відчув, як волосся дибки стає.

“Їздец”, – криє матом скромна буква з “Абетки”. Загадка тільки, кому це слово адресоване. І як його вимовляти? І як витлумачити дитині, що воно за звір отой “їздец”?

На літері “Г” – “гарбуз” – чомусь умостився апетитний кавун з яскраво-червоною м’якоттю.

Бідолашний Заєць зачудовано витріщає очі і не може второпати, за що його прозвали “заєц”.

Шпурнувши “Абетку” в смітник, беремося за казки. Звичайно ж, це не наші, українські, а москальські, правда, ім’я перекладача чомусь засекречено, хоча стоїть знак авторського права на переклад видавництва “ПРОФ-ПРЕСС”. Хотілось би подивитися, кого ж той невідомий геній перекладу потягне до суду за плагіат?

Самі ж казочки, знайомі з дитинства, є якимись неоковирними калічками. Годі щось второпати, подекуди відсутній початок або кінець. Ось як починається “Жаба-царівна”:

“Куди стріла попала?
В багнюку, не криницю.
Й болотна жаба стала
Обраницею принца”.

Бачите? І рима є. Усе грає. А головне, як у телеграмі – коротко та зрозуміло.

“Він до чаклунки миттю.
А та (їй безліч літ):
– Зварю я зілля в ситі
І все буде як слід”.

Сито в ролі баняка – це справді оригінально. Але мене особливо зворушує галицький наголос на останньому складі в слові “буде”. Інший чаклун повчає Івана-царевича:

“Крокуй за цим клубком.
Зустрінеш в морі щуку.
В її зубах – яйце”.

У казці про Омелька (Ємєля – хто не здогадався) читаємо: “Дізнався цар про плутні Омелька і послав за ним офіцера: привести Омелька в палац. Але офіцер був грубий і Омельчина ломака побила його. Ледь офіцер ноги уніс”. За що бідачку побили – важко допетрати. Так само, як і те, чи то офіцер дістав ногами в ніс, чи Омелько. Але грубеньким діткам не слід цієї книжечки читати.

У казці “Іван-царевич та Сірий вовк” іще веселіше: “Повадився грабіжник золоті яблука красти”, “Іван-царевич сплутав коня і ліг спати” (з ким сплутав – не уточнено, може, з козою, але що з того вийшло, не описано), зате “здобув Іван-царевич коня золотогривого, та на красиву уздечку зазіхнувся”.

Але правдиву атракцію дістав я, роззираючи в казці “Русалонька” русалоньок. Які ж бо в них апетитні дупці! Пухкенькі та рожевенькі, дівки з “Плейбою” втопилися б од заздрощів. Є тут що діткам порозглядати.

Але сама бідолашна Русалонька приречена на страшні муки. Чаклунка її попередила, що після того, як вона стане людиною, “їй красиві ніжки при кожному русі будуть різати”. На жаль, оцю сцену різання ніг теж якось не проілюстровано. А шкода.

Не можу не втриматися, аби не виписати ще низку цікавських перлочок (від слова “пертися”): “Бігло повз мишка”, “Бегемот широко розкрив пащу і Левко здогадався, що це не його друг”, “Ґвалт, візня біля кущів примусили його зупинитися”, “Виявилося, на левеня впало дерево”, “Хіба друга підбираються за розміром?”, “Підбирають різну гадість, як порося”, “Кошеня стояло у мисці з молоком і кумедно чмокало”, “Лисеня стало швидко шарити лапками по траві”, “Косько вронив монету в воду”, “А ти вмієш кривити кумедні гримаси? – спитали мартишки”, “Розставивши свої маленькі крильця в сторони, Пінгвін став намагатися зістрибнути з гори”, “Друзям було шкода Пінгвіна, і щоб його чимось порадувати, вони стали підкидати малого”, “Пирував... і весело при цьому хрюкав”.

Да-а, “щоб не плакать”, я іржав.

Листи трудящих

Прихильники мого скромного таланту час від часу ощасливлюють своїми листами. Деякі з них вартують того, щоб поділитися з вами.

Один постійний читач звернувся до мене такими задушевними словами: “Вонючий националист!”
І я відразу замислився, яка ж то хулєра могла обнюхувати мене останнім часом. Та я нікого не міг згадати, окрім маленького шолудивого песика, який справді обнюхав мене, хоч і вирішив задерти задню лапку деінде. Отже, лист від песика. На общепонятном, як у них узвичаєно.

“Тебе уже недолго осталось ходить по земле и поносить своим грязным языком русских.”

Тут я вже розгубився. Песик явно щось наплутав, бо власне “русскіх” чи москалів я не рухаю. Я не палаю до них особливою симпатією так само, як до турків, албанців, талібів, румунів і циган. Ну, не палаю і край. На тій самій підставі, що і євреї до німців. Ніхто ж не переконує єврея, що він конче має полюбити німця. Або українця.

Зате кацапів я граю і в хвіст, і в гриву. А різниця між москалями і кацапами та, що останні – це зовсім не москалі, а переважно хахли-перекінчики або євреї, тіпа Жиріновского, які соромляться свого єврейства і вдають із себе викінчених патріотів. Трапляються серед них марійці і мордовці, удмурти й чуваші, калмики і буряти, чукчі й ескімоси, які, блискаючи раскосимі глазамі, так люблять парассуждать “о русском духе”. Навіть голова Русского общества у Львові не хто ж таки, як наш -енко. Мєлочно, но пріятно.

Однак песикові це важко втямити. І він сипле погрози: “Близок час расплаты”. Але щоб вселити в моє нажахане серце якусь надію на порятунок, милосердно додає: “Но мы даем тебе последний шанс – прекрати порочить, обливать грязью русских. Замолчи, закрой свой поганый рот немедленно. И тогда, быть может, карающий русский меч подарит тебе жизнь”.

Песик із мечем – виглядає загрозливо.

“Шевели своими хохляцкими мозгами – у тебя немного времени”, – нагадує він мені, але про всяк випадок не забуває додати: “И не пытайся обращаться в милицию! Если зделаеш это – наказание будет немедленным!”.

Та куди там у міліцію! Це якби якому-небудь кацапському свистуну отаку бандєровскую погрозу надіслали – галасу було б ого скільки!

Підписано: “Русский патриотический союз”. Від слова “союз” відразу повіяло чимось далеким і знайомим. А точніше – мертвим.

Купальські забави

Нарід на Купала бавився, як міг, бо ві Львові ніц так файно не вміють робити, як, власне, ся бавити. У парку культури публіку веселили зірки естради. Правда, окремі з них виявилися не конче зірками. А були й такі зірки, що не конче до естради мали стосунок.

Принаймні ведучий так і бовкнув: “А зараз перед вами виступить головний організатор і натхненник цьогорічної кульпарківської забави міський голова Василь Куйбіда!”. Публіка гримнула оплесками. Особливо, мабуть, старалися представники Кульпаркова.

А от на озері Наварія під Львовом у тамтешній ресторації “Озеро” малисьмо бурхливі “Купальські Кокетерії”, організовані Гільдією галицьких гумористів та Асоціяцією українських письменників. Забава тривала півдоби – від шостої вечора до шостої ранку. І весь той час не вмовкали музика і співи, радісні дамські верески і зойки, а луна від дзенькоту келішків котилася околицями Наварії. Опівночі феєричні феєрверки осяяли небо – і нарід віддав шану Купалові організованим таляпканням в озері. Купіль наголяса очолив Стефцьо Оробець. Хвилі виходили з берегів, тріщали верболози, стогнали прим’яті трави.

Потім Стефцьо вирішив ошелешити гостей своїм талантом живописця і напацькав фарбами одній поважній пані на животі натюрморта. То ся називало боді-арт.

Важливою атракцією “Кокетерій” було вручення коштовних сиґнетів і премій ГГГ за номінаціями “Кпин-Туз” та “Ґеґ-Майстер”. Найвищої нагороди – ордена “Вінець” – удостоїлися академік Михайло Жулинський і відомий бізнесмен Микола Порайко, а що обидва були відсутні, то вручення нагород відбудеться окремо.

Пошуки цвіту папороті увінчалися успішно. Правдивою цвіткою виявилася спонсор акції – пані Софія Козак, директор ресторану “Озеро”, ювілей якої співпав із цією радісною забавою.

POSTUP - ПОСТУП
№105 (763),
12-18 ЛИПНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Леонід Кучма: Я не цар
·СБУ потрапила в Павутину
·В НОМЕРІ
·Міській владі подобається сидіти без води

ПОГЛЯД
·Кучма врятував православ'я
·Манлива павутина
·Ви як відпочиваєте?
·київські рапсодії-2

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Львів очікує справжній Армагеддон
·Польське консульство переїде з курника
·Політичні партії пікетували медуніверситет
·Міській владі подобається сидіти без води

ПОСТУП В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ
·У понеділок знову знеструмлено водогони Івано-Франківська
·Заклик Папи лунав на Крилоській горі
·Зустріч з "чотирма різними" у Польщі
·Ратуша без прапора
·Найкращий бізнес - у сфері обслуговування

ПОСТУП З КРАЮ
·Переділ кордону
·Президент злякався громадянської війни
·Вибори під конролем
·Європейська нахабність
·КРАЄВИД

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Дізнайся, хто твій стукач
·Підозрюваний утікав у Швецію
·Сутички переносяться до кнесету
·Закохані у президента
·Секс-скандал у Конгресі США
·Усі на боротьбу з глобальним тероризмом

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
·ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

ПОСТУП КОМП"ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
·Діти роблять у Мережі зовсім не те, що думають їхні батьки
·ІВМ створила найшвидший кремнієвий транзистор
·PC-NEWS
·УВАГА!
·ЗВОРОТНИЙ ЗВ"ЯЗОК
·Microsoft: ПЗ із відкритим кодом - це вірус
·ШКОЛА МОЛОДОГО ХАКЕРА

КРИМІНАЛЬНИЙ ПОСТУП
·Працівники СБУ затримали групу вимагачів
·ХРОНІКА
·Завод із тюремними правилами?
·Наркомани ідуть на злочини

АРТ-ПОСТУП
·У пошуках Автентика
·Ностальгійна музика повернення

КІНОПОСТУП
·Дві гармонійні пари
·Штучний розум = Інопланетянинові
·Ти можеш розраховувати на мене
·Індіана Джонс і загублена четверта частина
·Режисери між славою, кіно та реальністю

СПОРТ-ПОСТУП
·Хто стане новим президентом МОК?
·СПОРТ-БЛІЦ
·Помсти не буде

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Світські плітки