Дізнайся, хто твій стукач
Кожен бажаючий може попорпатися в архівах Stasi
НДР
Василь ГРІМ
|
Минулого тижня берлінський суд ухвалив вирок, згідно з яким екс-канцлерові Німеччини Гельмутові Колю дозволено зберегти таємницю даних, зафіксованих у досьє, що вело на нього міністерство державної безпеки колишньої НДР – легендарне Stasi. Таке рішення суду, звичайно ж, спровокувало хвилю обурень політичних опонентів колишнього лідера Християнсько-демократичної спілки. А чи були підстави для того, аби таємниці Коля і Stasi таки стали надбанням гласності?
Заклад, який займається розкодуванням, аналізом і впорядкуванням архівів Stasi, називають “відомством Гаука”, за іменем східнонімецького священика і дисидента Йоахіма Гаука. Саме він створював це відомство і кілька років його очолював. Нині керує ним Маріанна Біртлер. Тож саме їй міністр внутрішніх справ Німеччини Отто Шилі надіслав листа з проханням упорядкувати всі документи, де зафіксовано спостереження Stasi за Гельмутом Колем, яке велося близько 20 років. У архівах виявили, зокрема, таємно підслухані і записані НДРівськими чекістами телефонні розмови Гельмута Коля вже за часів його канцлерства.
Закон про люстрацію (тобто про необхідність звіту державних чиновників щодо співпраці з комуністичними спецслужбами) існує в Німеччині з часу об’єднання, тобто з кінця 1990 року. Правдивість “сповіді” чиновників має перевіряти саме “відомство Гаука”. Щоправда, більшу популярність відомство заслужило завдяки наданню іншої послуги. Будь-яка людина може написати заяву з проханням ознайомитися з досьє, що було заведено на неї Stasi. І Якщо таке досьє дійсно є, то людину, яка написала заяву, запрошують до Берліна. Подивитися документи Stasi можна тільки в спеціальних читальних залах відомства, що розмістилися в колишньому комплексі міністерства держбезпеки. Причому продивлятися папери можна хоч кілька днів поспіль. Але ознайомлюватися дозволено виключно з інформацією про себе. Якщо ж навіть у чиємусь досьє є акти спостережень, наприклад, про сусіда, родича, друга, то їх запечатують у спеціальний конверт, який відкривати заборонено. Заборонено також виносити будь-які документи з будинку чи копіювати їх.
Ще один цікавий момент: у “відомстві Гаука” можна теж отримати інформацію про свого “стукача”. Для цього треба написати спеціальну заяву, яку в більшості випадків співробітники відомства задовольняють. Свого часу, коли закон про архіви Stasi тільки проходив обговорення, у Німеччині було багато суперечок з цього приводу. Але зрештою було вирішено розсекретити “сексотів”. Інколи бажання дізнатися про “власного” інформатора призводило до страшних розчарувань, особливо коли хтось виявляв, що на нього доносив найкращий друг, родич. Відомі навіть факти, коли чоловік доносив на дружину чи навпаки. Але торжество істини вимагає жертв...
Закони про люстрацію є також у колишніх соціалістичних країнах, наприклад у Польщі та Чехії. Інколи інформація зі спецархівів призводила там до відставок міністрів і навіть самогубств. На теренах колишнього Радянського Союзу цей закон функціонує лише у державах Балтії.
Але вернімося до Гельмута Коля. Його політичні опоненти вважали, що оприлюднення актів Stasi, які стосуються екс-канцлера, допоможе пролити світло на його роль у відомій афері з “тіньовими касами” християнських демократів. Але, по-перше, акти стосуються особистого життя Коля, недоторканність якого гарантується конституцією. По-друге, Коль уже відійшов від керівних посад у державі, тому розглядати це розсекречення як люстрацію вже немає сенсу. По-третє, справа “тіньових кас” уже стільки разів перевірялася й обсмоктувалася, християнські демократи вже виплатили за неї стільки мільйонів штрафів, що варто було б уже давно поставити на ній крапку.
|
|
