Вибори під конролем
Голова Центрвиборчкому Михайло Рябець та президент Леонід Кучма по-різному розуміють контрольованість виборів
ВИБОРИ
Дмитро ЯЦЕНКО
|
У суперечку президента та парламенту щодо прийняття нового виборчого закону втрутився голова Центральної виборчої комісії Михайло Рябець. Він назвав останній законопроект про вибори народних депутатів найкращим за всі попередні роки, оскільки в ньому чітко описано порядок виборів.
Нагадаємо, що цей законопроект передбачає вибори до Верховної Ради за змішаною системою. На відміну від закону, згідно з яким відбувалися вибори 1998 року, новий документ передбачає збільшення кількості депутатів, які обиратимуться за списками партій або виборчих блоків партій, – 75%, і лише 25% мали би обиратися у мажоритарних округах. Така схема стала компромісом між старим законом (співвідношення 50% / 50%) та непідписаним главою держави законом, який передбачав 100% обрання депутатів за партійними списками. Утім, Леонід Кучма не погодився і з цим законопроектом і знову наклав на нього вето, що спричинило протистояння Верховної Ради та президента. “Поступ” уже писав, що сьогодні, 12 липня, парламент, можливо, спробує подолати вето президента.
Якщо бути об’єктивним, то проблема полягає не у відсотковому розподілі мандатів між мажоритарниками та партійцями, а в контролі за виборчим процесом. Це означає, наскільки чесними і демократичними будуть наступні вибори. Оглядачі та політики вже зазначали, що старий закон мав недоліки, які могли призвести до суттєвих зловживань. Новий закон, за словами Михайла Рябця, чітко визначає процедуру виборів. Тим не менше, президент накладає на цей закон вето.
Відтак складається враження, що президент і голова ЦВК по-різному розуміють потребу контролю за виборами: щоби зробити їх більш чесними – чи щоби мати простір для зловживань? Втручання президента у процес прийняття закону про вибори слід розцінювати як пошуки політичної вигоди. Для Леоніда Кучми ця вигода полягає в тому, щоби мати значно більше впливу, ніж парламент, а це буде можливо, якщо у наступній Верховній Раді не виявиться ідеологічно єдиної більшості. А потрібно це ось чому: якщо таку більшість спробують створити суто олігархічні фракції, комуністи чи опозиція, то імпічмент президента стає вирішеним питанням.
Не менше стурбовані цим і народні депутати, фракції та партії, адже хтось сподівається здобути більше мандатів завдяки нечесним методам виборчої боротьби, а хтось – навпаки. Попри те, який саме закон буде схвалений у підсумку, в парламенті вже визріла ідея підписання меморандуму про чесні вибори. Наприклад, народний депутат, лідер “Демократичного союзу” Олександр Волков вважає, що таким чином він хотів би проконтролювати комуністів та блок “Форум національного порятунку”.
Очевидно, що й інші лідери матимуть аналогічні бажання. От тільки виникає питання, для чого буде потрібен закон про вибори, якщо він не гарантуватиме демократичного обрання Верховної Ради?
|
|
