Режисери між славою, кіно та реальністю
СТЕРЕОТИПИ
Гарм фон ЛІНТІГ, Фрайбург
Як у Голлівуді, так і в Європі режисери все ще вважаються напівбожествами і творцями кіноіндустрії. Але попри цю розповсюджену думку вони часто є голими королями , які прикрашають себе чужим пір’ям.
“Зірки і режисери – як королі, а всі решта – лише свита”, – Джеффрі Бом знав, про що говорить. Зрештою, він до самої смерті був на передовій сценарного ремесла, він є автором сценарію до фільму “Індіана Джонс і останній хрестовий похід”.
У всьому західному світі монархія давно перетворилася на помпу і вираження виключно зовнішньої символіки, не підкріпленої реальною політичною владою. Чи не те саме робиться в шоу-бізнесі? Чи режисери справді аж настільки визначальні для якості фільму? Коли йдеться про таких мегазірок, як Шон Коннері, Том Круз, чи Джулія Робертс, це ясно. Вони заробляють свої гонорари не стільки за акторський талант, як за зовнішній шарм.
Те, що режисери – це правителі світу кіно, звучить як акісома. На кіонекрані ми бачимо підтвердження цього: “Стрічка режисера...” Тільки чи правомірно? Але якщо ми запитаємо сценариста Ернста Лемана, що було втрачено в сценарії під час зйомок фільму за його сценарієм Альфредом Хічкоком, він відповідає: “Хічкок знімав мій фільм!” Звичайно, це зручно, приписувати твір кіномистецтва одній конкретній особі, навіть з чисто формальної точки зору. “Новий фільм режисера Девіда Фінчера”. Всі знають – “Бійцівський клуб”. А автор сценарію і продюсер?
І чи не режисер є тією особою, яка зводить разом всі нитки під час зйомок? Чи не є він диригентом? Але що може зробити диригент без нот? Коли режисер Френк Капра дуже пишався своїм особливим почерком, його сценарист Роберт Ріскін надіслав йому одного разу пачку білого паперу і написав: “Додай свого особливого почерку”.
Фіксація на особі режисера змінює погляд на дійсність. “Кіно – це колективна робота”. Це визнають навіть деякі режисери. Хоча б Мілош Форман, якому належить ця цитата. Отже, що ховається за престижним титулом режисера? Чи він той, хто виношував ідею, проводячи безсонні ночі над її втіленням? Той, хто виконав усю дрібну роботу збирання матеріалу, писання тексту, дизайну костюмів, годинами дискутував над найдрібнішими нюансами кольористики, а потім мало не отримав інфаркт під час вирізання окремих сцен? Чи він погодився зіграти роль шефа протягом кількох тижнів зйомок і пізнішого різання плівок, після того, як продюсер роками дискутував із сценаристами та інвесторами? Відповідь щоразу інша.
Тільки історії із закулісного життя показують нам справжніх героїв кінематографу. І це в жодному разі не самі лише режисери, які заслуговують на цей етикет. Хто знає Сема Шпігеля? А він продюсер “Королеви Африки”, “Мосту над рікою Квай”, “Лоуренса Аравійського”. Хто знає, скільки сил і здоров’я витратив Ерік Плесков, тодішній шеф акторської спілки, для того, щоб стрічку “Апокаліпсис сьогодні” таки було профінансовано і знято? Стрічка “Кабінет доктора Каллігарі” стала основоположницею експресіоністичного кінематографу? Саме так, але заслуга в цьому не стільки режисера Роберта Вінса, скільки сценаристів Карла Маєра і Ганса Яновіча, які вже у сценарії описали детальну візію стрічки. “Манускрипт Карла Маєра – це вже фільм” – вважає оператор фільму. Тільки дуже рідко ми дізнаємося про справжній розклад сил під час зйомок фільму.
Нова австралійська комедія The Dish (“Тарель”) замість прізвища режисера вказано творчу групу, яка “створила концепцію і саму стрічку”. Фільм The Insider (З Аль Пачіно і Расселом Кроу) офіційно – продукція Майкла Манна (режисер) і Еріка Рота (сценарист, написав сценарій до “Форреста Гампа”).
|
|
