BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| АРХІВ | INDEX 10-11 ЛИПНЯ 2001 року |

ПОЛЕМІКА

З Тетяною Нікітчин

“Я чую заклики спалити мою кав’ярню” – під таким заголовком газета “Поступ” у №81 (739) за 29-30 травня опублікувала звернення власниці ПП “Лорелея “Цісарська кава” Тетяни Нікітчин до усіх урядових і правоохоронних органів, як у Києві, так і у Львові, від президента України до міського голови В.Куйбіди, а також до засобів масової інформації.

Читачі в Києві чи в інших містах, хто не знає тієї будки, де може розміститися стоячи не більш ніж 6-8 осіб, можуть подумати, що “Цісарська кава” – це фешенебельна споруда вартістю 1,5-2,0 млн. доларів США (як особняк голови Львівської обласної Ради С.Сенчука), якій унаслідок погрому завдано величезних збитків.

Насправді збитки складаються з двох поламаних старих пластмасових стільців і кількох шибок. А галасу і крику... на мільйони.

І головне, громадянка Т.Нікітчин звинувачує усіх українців, у тому числі й голів обласних партійних організацій Львівщини “КРУПОЛ”, у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі, бо вважає вбивство українського композитора Ігоря Білозора звичайним хуліганським інцидентом.

Таким твердженням гр. Нікітчин чітко стає на захист шовіністів-убивць Д.Воронова та Ю.Калініна й одночасно вимагає притягнути до кримінальної відповідальності всіх тих бабусь, які в день похорону Ігоря Білозора не зуміли стримати свій біль і гнів на ту російськомовну попсу, яка звучала з будки, коли йшли прощатися з покійним композитором.

Уже 9 травня 2000 року весь Львів знав, що Ігоря Білозора смертельно побито. А власник “Цісарської кави” Т.Нікітчин заявляє, що вона про це дізналася тільки 11 травня. І це ми чуємо від людини, котра називала себе другом і шанувальником таланту Ігоря Білозора. Це робиться для того, щоб приховати знищення відеокасети, на якій зафіксовано події на майданчику біля “Цісарської кави”...

“Цісарська кава” спричинилась до фатальної зустрічі вбивць з українським композитором Ігорем Білозором. І вже там, на майданчику, почався напад на Ігоря Білозора. Господарі кав’ярні зобов’язані не тільки підносити алкоголь і каву, а й забезпечувати належний порядок у закладі, а цього не було. Нас не цікавить, хто охороняв. Відповідальність має нести господар.

Громадянка Нікітчин заявляє, що працівники “Цісарської кави” “нічого надзвичайного, що могло привернути їх увагу на майданчику, не побачили...”

Ось так, нічого й не було, до 11 травня нічого не знала, але проситься “на виступ на засідання суду і дати важливі свідчення, які можуть вплинути на хід судового процесу”...

Т.Нікітчин звинувачує пресу і телебачення в тім, що нібито вони неправдиво висвітлюють розгляд справи у суді та події, які розгортаються навколо кав’ярні “Цісарська кава”.

Далі гр. Нікітчин знову повертається до відеокасети і каже, що “наша відеосистема не охоплює місця, де сталася бійка, тому відеозапис ніяк не може вплинути на хід слідства і вирок суду”. Але, як з’ясувалося, відеокамери охоплюють не тільки кафе, де відбувся інцидент, а й навколишню територію.

Цікаву інформацію у своїй заяві гр. Нікітчин дала і тим, що 9 травня 2001 року під час проходу людей від пам’ятника Т.Шевченку до місця вбивства Ігоря Білозора на просп. Т.Шевченка, біля обласної прокуратури, “було виразно чути заклики до спалення кав’ярні” і “що ці факти підтверджують відеоматеріали, які відзняті працівниками правоохоронних органів.”

Тут виникає кілька запитань:

Перше – працівником яких правоохоронних органів є гр. Нікітчин?

Друге – звідки відомо гр. Нікітчин про наявність відеокасет, знятих 9 березня 2001 року правоохоронними органами?

Третє – чому збереглися відеокасети про ламання двох стільців і биття шибок у будці, яка називається “Цісарська кава”, і чому зникли відеокасети побиття Ігоря Білозора?

Не віримо жодному слову Т.Нікітчин.

Ми заявили і заявляємо, кав’ярня “Цісарська кава”, що на початку проспекту Т.Шевченка, і його власниця гр. Нікітчин має нести якщо не кримінальну, то хоча б моральну відповідальність за це вбивство.

Не було б там “Цісарської кави” і, якби не була Т.Нікітчин “добре” знайома з Ігорем Білозором, то не був би там Ігор Білозір. І не було б там зустрічі з Вороновим і Калініним. І Ігор Білозір був би живий.

Мізерні збитки, завдані “Цісарській каві”, не можуть навіть згадуватися і співставлятися з ціною життя людини, тим паче, відомого композитора і народного артиста України Ігоря Білозора.

Ми вимагали і вимагаємо від правоохоронних органів і міського голови гр. Куйбіди В.С. забрати кіоск кав’ярні “Цісарська кава” з проспекту Т.Шевченка, очистити й освятити це прокляте місце, яке спричинилось до вбивства Ігоря Білозора.

Р.Пак, С.Середа, Т.Дробчак, Є.Довгань

З Уляною Краковецькою та Валентиною Плахтіною

Українські ікони (особливо ж ікони Богородиці) бачили перед собою багато...

Бачили світлі і темні сторінки нашої історії (останніх, мабуть, було більше), бачили глум і знущання іноземних зайд над беззахисним людом, бачили сльози овдовілих у війнах жінок і осиротілих дітей, бачили звернені на них із вдячністю очі, у яких світилася радість від здобутого успіху чи несподіваного порятунку із уже, здавалось би, безнадійного становища.

Через те ікону переважно вважали великою коштовність і святинею, яку першою рятували з пожежі, яку возили зі собою як оберіг від усього злого і приносили як особливий дар. Щоправда, дарували лише у виняткових випадках, і далеко не будь-кому.

Варто пригадати, що уславлені чудотворні Богородичні ікони Вишгородська (Владимирська), Белзько-Ченстоховська, Почаївська чи недавно щасливо віднайдена в Луцьку Холмська з’явилися на наших землях як дарунки від світських володарів чи церковних достойників. Дарунки, покликані засвідчити пошану або ж вдячність до людини, якій дарували таку святиню.

Пригадаймо і хронологічно найближчі до нас факти: Папа Римський Пій ХІ подарував українським греко-католикам Закарпаття ікону Богородиці з дитям, створену в середині ХV ст., і перед нею донині моляться наші віруючі люди у церкві монастиря в Малому Березному; Папа Павло VІ подарував ікону Богородиці з дитям (також ХV ст.) Музею Українського католицького університету в Римі, бажаючи виявити свою повагу засновникові цього музею, Блаженнішому Патріархові Йосифу Сліпому.
Але, на жаль, люди часто пам’ятають лише про те, що їм вигідно, або ж керуються своїми суб’єктивними емоціями та мотиваціями. Щоправда, заодно стараються прикрити ще позірною об’єктивністю чи “щирою” екзальтованою патетичністю, яка “хапає за душу” людей із вулиці, те, що ніколи не мали власної думки.

Це проявилося нещодавно в проблемі (чи – у намаганні створити навколо цього проблему) щодо ікони Богородиці з Попелів, призначеної на подарунок Вселенському Архієреєві Іванові Павлові ІІ (див. “Поступ”, ч.92)

Хоча вболівати за долю пам’яток українського іконопису треба, і писати про це треба, бо ця проблема – не менш важлива, аніж, припустімо, злочинне вивезення розписів Бруно Шульца, про яке нині знає цілий світ, значною мірою і завдяки нашим засобам масової інформації. Натомість про долю викрадених понад 15 років тому з фондосховища Національного музею у Львові ікон 15-16 ст. ми чомусь не згадуємо, хоча п’ять років тому одна з них відкрито експонувалася на виставці в німецькому місті Реклінгаузені, отож є ниточка, яка могла б щось прояснити.

Щодня ікони (та й не тільки ікони) вивозять за кордон. І ніхто не може бути певен, що серед них немає пам’яток, не менш значимих, аніж ікона з Попелів...

Хтось там безапеляційно вважає, що ікону поспішно шкрябали скальпелями, мабуть, бажаючи поширити думку, що при такому “шкрябанні” її пошкодили більше, аніж це сталося за попередні століття.
Хоча тут можна заперечити, що процес реставрації був, як тепер прийнято говорити, “прозорим”, а не прихованим від стороннього ока в якомусь закутку, що зазвичай буває при виконанні реставраторами “приватного замовлення”. Та й чи бачили автори таких тверджень ці самі скальпелі в руках реставраторів при іконі з Попелів?

Здається, що головною мотивацією декотрих із цих тверджень є якісь суто суб’єктивні моменти жалю до когось, може, навіть амбіційна впевненість у своїй правоті. А тут, з’ясувалося, не прислухалися до їхньої, єдино істинної, думки... Бо ж опісля апеляцій до прикладу Митрополита Андрея Шептицького та Іларіона Свєнціцького йдуть багатозначні слова “шукати подвижників потрібно і зараз...”

До речі, продовжуючи цю тезу, можна стверджувати, що таким подвижником нині є отець Севастіян Дмитрух, котрий упродовж останніх років зумів зібрати унікальну, як на сьогодні, колекцію давнього українського мистецтва. У колекції “Студіону” ще дуже і дуже багато ікон, та й не лише ікон.

І отець Севастіян мріє відкрити музей, де ці скарби були б загальнодоступними; справа лише за приміщенням.

Оскільки ж він не може купити будинку для цього, як зробив свого часу Митрополит Андрей, то хотілось би, щоби при нагоді наша влада ще раз повернулася до цієї проблеми (ідея такого музею – не нова). Здається, наша влада цього разу проявила адекватну реакцію, питання близьке до вирішення.

Отож звинувачення проти отця Севастіяна, зважаючи на це, видаються принаймні дивними... Зокрема, зважаючи на все вище сказане.

P.S. Ікона “Богородиці” була знайдена о.Севастіяном у церкві села Попелів, що на Дрогобиччині. Тоді вона слугувала дошкою оголошень під церковною ринвою. Вісімдесят відсотків ікони знищено. У колекції “Студіон” таких ікон є понад сто. І неможливо передбачити, скільки їх гине в усій Україні.

Олег Сидор

POSTUP - ПОСТУП
№104 (762),
10-11 ЛИПНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Юля хоче стати Жанною
·Хтось скуповує акції "Львівгазу"
·В НОМЕРІ
·"Карпати" показали обличчя
·Де гроші для українських німців?

ПОГЛЯД
·Вам воду часто відключають?
·НІЧна Купала

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Старі водоколонки знову запрацюють?
·Свято Івана Купала відзначили криваво
·Комунальні готелі приватизують
·КРИМІНАЛ
·Тотальне знеструмлення розпочалося

НАША СТОЛИЦЯ
·Облрада хоче побити рекорди працездатності
·Партії протестують проти корупції у вузах
·Один водій скоїв дві аварії
·Студентів одягнуть у середньовічні лати
·Студентів відзначили політики
·ЛАЗ переживає не найкращі часи
·Відмінено маршрут до Кривчиць

ПОСТУП З КРАЮ
·Парламент проти президента
·Політичний коктейль
·Юля хоче стати Жанною
·КРАЄВИД

ПОСТУП У СВІТ
·СВІТООГЛЯД
·Відеокасета провокує нове напруження
·За права жінок і мігрантів
·Мілошевич, Чорногорія і глибока політична криза
·Де гроші для українських німців?

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОСТУП
·Дітям - морозиво, дружині - ... горілку
·КРАЙ
·Дефолту знову не буде
·Німеччина потребує іммігрантів
·СВІТ

АРТ-ПОСТУП
·Перша леді львівської скрипки
·Уродини Шульца без його фресок

ЛИСТИ ДО ПОСТУПУ
·ШАНОВНА РЕДАКЦІЄ!
·ПОЛЕМІКА

СПОРТ-ПОСТУП
·Люк ван Велі - двічі тюльпановий чемпіон
·Іванишевич таки добився свого
·На чемпіонаті європейських країн усі кубки дісталися Україні
·"Карпати" показали обличчя
·Лідери розпочали по-чемпіонськи
·СПОРТ-БЛІЦ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Таємниці Гаррі Поттера