НІЧна Купала
МОРИКВАС
Хто тепер для нас
будуватиме Календар
Білення Полотен і серпня Нив,
Купальського Сонця
і Ягілового Сонця,
Груш-спасівок
і Обжинкового вінка?
Я таки побачила цвіт папороті. Кільканадцять самоцвітів-жарин, що залишилися на дні нашої маленької ватри. Хоч вона була кругла й симетрична — жарини утворили овал, подібний на листок папороті, на людську долоню. Я в це повірила.
...на чорній вуглині
разом із папороттю слідів
твоя долоня
закаменіла
з лінією долі
виразно урваною
(Ігор Калинець)
Десь наприкінці дійства біля нашого вогнища никав білий пес, як чиясь душа, чиясь урвана любов...
Чи ж відбулося дійство? Ми, звичайно, перескочили через вогонь, як стрибають дорослі люди: гоп! (Одне з імен Купайла — Гопало. У грецькій міфології йому відповідає Аполлон — бог Сонця, світла, правди, любові та молодості. У “Гусятинському літописі” пояснюється, що “Купалю бяше бог обилія, якже у еллін Церес”. Богиня Церес в етрусків, а згодом у греків і римлян вважається богинею шлюбу, материнства, небесної волі. Жіноче божество Купайла тотожне з малоазійською Кібеллою, богинею кохання і матір’ю богів. У старих писемних джерелах Купайло характеризується як поганський бог земних плодів, якому приносили в жертву хліб).
Чи ж відбулося дійство? Мешканець міста придумує собі свято, як може. Усе, на що я спромоглася купальської ночі, — то це піти з друзями до найближчого — Левандівського озера. Дорогою ми назбирали патичків і, додавши щедро старих газет, розпалили багаття від першого сірника (а не від живого вогню, який викрешують тертям дерева об дерево чи творять принаймні сонячними променями, сфокусованими якимось скельцем). Ми не спалювали солом’яного опудала Купайла і не топили деревця Морени.
(Із різноманітних обрядів купальської ночі найімовірнішим видається той, коли Морену підпалюють і топлять у воді. Так відбувається об’єднання двох стихій. Адже в краплині води відбивається цілий Всесвіт. Світовий океан вимиває кожну клітинку нашого тіла, первісний океан, з його сольовим складом, циркулює в нашій крові. Через нього Космос передає свою інформацію. Ось чого тепер свято Купайла співпадає з християнським святом Різдва Івана Хрестителя — того, котрий освячував водою).
Людині потрібно хоч час від часу дивитися на живий вогонь і живу воду (криничну, джерельну, озерну), яка увібрала проміння сонця й зірок. Це єднання з природою. Червневі триобрядові свята давньої України (Зелені свята, Русалії й Купальські) мали за мету очищення людини вогнем, водою й повітрям. Із цих трьох стихій людям міста доступне хіба що повітря, яке не завжди чисте.
“О світе мій, твоя Купальська ніч
Ще випалить з людського серця злобу...”,
— пише Наталя Шеметько, львів’янка, котра родом з Батурина.
Але Купайло — це ще й бог літнього сонця, що його слід було б ушановувати в день літнього сонцевиру. Кажуть, що будь-який схід сонця “заводить” у людині складний психологічний механізм, який творить радість. А чи не було у вас особливої близькості з вранішнім сонцем, коли здається, що тільки вас воно бачить на всій сонній землі? У мене було.
Але не на Івана Купала. Бо після опівнічного дійства над озером я повернулась додому, щоби трохи подрімати перед сходом сонця на Івана Купала. На жаль, я проспала. І вибралася на стадіон годині о сьомій. Трава під босими ногами ще була вкрита росою, а сонце продовжувало сходити...
Так хочеться вірити, що воно було ще купальським, що іскри з нашої поодинокої ватри біля таємничої нічної води й були тим небесним вогнем, що очищає. А квітка вогненної папороті розцвіла насправді в... наших серцях. Душа прагне прадавніх поганських ритуалів, точно сповнених, у точно визначений час.
Мабуть, тільки тоді ми по-справжньому “підключаємося” до Космосу, співпадаємо з божественними ритмами. У цьому контексті здаються доречними голоси тих, хто наполегливо пропонує відзначати наші свята — праукраїнські і християнські — за григоріанським календарем, який більше відповідає астрономічному ритму Космосу.
Надія МОРИКВАС
|
|
