Місто на семи пагорбах
ПІД МУРАМИ
Павло СЕНТИЙ
|
Видання, яке зібрало на презентацію до Львівського історичного музею повнісіньке Італійське патіо й Королівську залу зацікавленої вишуканої публіки не тільки зі Львова, а й зі столичного Києва, можна без перебільшення назвати історичним.
І не тільки тому, що книжка Бориса Мельника – довголітнього працівника Історичного музею – безпосередньо торкається історії нашого Королівського міста, застиглої у мурах і оздобах львівських кам’яниць. Просто видання “Вулицями старовинного Львова” має свою власну, і не менш драматичну, історію: шлях книги до читача вимірюється кількома десятиліттями! Іще від шістдесятих років автор збирав матеріал до проекту такого видання, працюючи в архівах Львова. Свій рукопис Борис Мельник відніс до видавництва “Каменяр”. Але то був іще не його час. Адже саме тоді цікаві книжечки, присвячені архітектурним ансамблям окремих вуличок середмістя, як-от Руської чи Вірменської, виходили суттєво проскрибовані цензурою.
Теперішній директор видавництва “Каменяр” Дмитро Сапіга – з “білою” заздрістю до своїх колег, яким вдалося довершити розпочату автором справу (хоча дехто з них, скажімо, рецензент – доктор історичних наук О. Мацюк та дизайнер Е. Каменщик, на жаль, не дожили до тріумфу видання), вважає, що, можливо, в такій довгій і важкій дорозі до читача книжка Бориса Мельника нічого не втратила, а навпаки, тільки тепер здобула свій шанс відбутися як неповторне видання. Бо набагато прикріше було б, якби захоплююче викладений текст, який не знуджує ані школяра, ані пенсіонера, побачив світ урізаним і пересіяним через ідеологічне сито.
“Мандрівкою завдовжки у кілька століть” назвав міський голова Львова Василь Куйбіда свою преамбулу до книжки “Вулицями старовинного Львова”, наголосивши на тому, що самі ці вулиці та їхні назви, пов’язані із іменами визначних історичних постатей, творять незнищенний літопис України, який можна прочитати сьогодні, мандруючи містом Лева.
І вже сама поява цього ошатного видання є етапом напрочуд плідної десятилітньої історії львівського видавництва “Світ”, яке спеціалізується на підготовці навчальної, наукової та науково-популярної літератури. Та що вже казати, коли книжку “Вулицями старовинного Львова” було випущено на замовлення Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України за національною програмою випуску соціально значимих видань!
Останнім часом львівські книгарні й кіоски не скаржаться на брак краєзнавчої літератури й розмаїтих путівників, видавці яких намагаються спокусити туристів глянцем ретушованих кольорових фотографій. Та не завжди це дає естетичну сатисфакцію. І річ не в тім, що дійсність сумніша за ефектну поштівку. Просто справжнім художнім смаком відзначається далеко не кожен путівник. Зрештою, скільки б таких видань не з’являлося, їх усе одно не вистачатиме, аби погамувати цікавість до таємниць справжніх історичних декорацій розкішного міста на семи горбах, від серцевини якого відходять вісім променів доріг, що з’єднують його з великим світом.
Утім, попри всі наявні ознаки доброго путівника (маршрутна цілеспрямованість, чітка рубрикація, достатній фактаж, доступний виклад та безліч інших переваг), назвати твір Бориса Мельника просто путівником було б не зовсім справедливо. Бо одна з найкращих українських книжкових ілюстраторів – художниця Вікторія Ковальчук, яка надзвичайно творчо підійшла до оформлення цього науково-популярного видання, – зробила все можливе, аби перед читачем постав не якийсь зшиток кишенькового формату а повноколірний художній альбом, багато ілюстрований старими акварелями, гравюрами, репродукціями картин, світлинами і мапами-схемами.(Звідси й ціна книжки відповідна. Але повірте, таке оформлення цілком могло б вартувати й більшого!). До речі, Вікторія Ковальчук не тільки пензлем може передати свої враження від Львова: її візії цього міста укладаються часом і в цікаві тексти. Окремі фрагменти з них художниця зачитала на презентації книжки в Італійському подвір’ї. Суголосним її виступу було й поетичне слово Ігоря Калинця, який декламував рядки хоча й написані далеко від Львова, але інспіровані світлим спогадом про Італійське подвір’я...
Цікавим видається напрямок, який обрав для своїх “історичних проходів” Борис Мельник. Це переважно не ретроспектива архівних матеріалів, праць О. Чоловського, Л. Харевичевої, Ф. Яворського, І. Ходинецького та інших авторів, а історична перспектива! Історик одразу занурює свого умовного супутника у найдавніші часи, якими датуються львівські топоси, й провадить його вуличками осердя Львова, довколаринковими радіальними променями, у століття до сучасних магістралей
Автор зумисне звертає увагу не так на архітектуру, як на цікаві подробиці побуту львів’ян, їхні приватні життєві історії – кохання, розлучення, дуелі, бали, виїзди, листування, розорення, збагачення, творчість.
Хоч, можливо, декому з істориків такий суперпопулярний стиль видасться не вельми глибоким, критичним чи ж просто не надто відповідним до високого рівня художнього оформлення. Але є в цього видання одна безперечна перевага: після кожного розділу подані резюме англійською та польською мовами. А значить, інформація про Львів стане ще більш доступною для гостей міста. Зрештою, зиск від книжки “Вулицями старовинного Львова” отримають ті, хто бавиться з “Поступом” у “Загадки Львова”. Отже, покваптеся до книгарні!
|
|
