Іноземний капітал в банках: за і проти
Українським банкам загрожує експансія російського капіталу
АНАЛІТИКА
Любов ВИТКОВИЧ
|
Українські банки стають привабливим ринком для іноземців, і особливо росіян. Так виникає проблема: коли іноземці встановлюють контроль над рентабельними банками, ті починають працювати виключно на інтереси чужої держави.
В Україні частка іноземного банківського капіталу ще не є надто великою. У розвинених країнах потужні банківські системи майже не мають іноземних банків. Наприклад, у США, Німеччині, Швейцарії, Японії їх кількість не перевищує 5-8%.
На сьогодні банківська система України нараховує близько 280 банківських установ, основними крупними конкурентами вважаються 10 провідних банків, які й “створюють погоду” у даній сфері. Переш ніж опиратися на досвід інших країн, не завадило б добре зважити на всі плюси та мінуси.
У сусідній Польщі вже почали бити тривогу. Там 60% банківських активів і 80% пасивів володіють західні банки, а частка банків з іноземним капіталом становить приблизно 70%. Серед їх керівництва рідко хто розмовляє польською мовою і цікавиться розвитком національної економіки. Тільки через банківський сектор торік сусіди не дорахувалися у своєму бюджеті 1 млрд. дол.. Усі отримані дивіденди з польських вкладів пішли на розвиток центральних філій іноземних співвласників, а відтак і на будівництво чужої економіки. Через аналогічну проблему почали піднімати переполох і в Естонії.
Відомо, що українці – не та нація, яка вчиться на чужих помилках, тому, швидше за все, такий же простий і неодноразово розіграний сценарій чекає і на нас. Але така ситуація не вельми вигідна, а для України взагалі не допустима. Наш бюджет і так живе “копійка до копійки”, і банківські доходи в ньому є надзвичайно важливими.
Це – мінуси, а перевагами від створення банків з часткою іноземного капіталу є конкуренція з національними. Банки змушені швидко розвиватися, розширювати спектр послуг, дбати за клієнтів, добре продумувати власну політику, ставки, відсотки, бо на ринку виживає сильніший. Це вигідно насамперед клієнтам: покращується сервіс, скорочується термін обслуговування, удосконалюються та розширюються послуги, позитивний імідж банку, до того ж це підсилює довіру і до самих клієнтів.
Однак важливо звернути увагу на те, який і чий досвід ми переймаємо у банківській сфері сьогодні. Наприклад:
– Київський інвестиційний банк був викуплений російською компанією “Альфа-груп” і перейменований на “Альфа-Банк”;
– власником Українського “Сиббанку” є російський концерн “Сибірський алюміній”;
– недавно Національний банк України зареєстрував новий банк – ЗАТ “Банк НРБ Україна”, який відкрив у Києві російський Національно-резервний банк.
Олександр Лебедєв – керівник російського НРБ – пообіцяв уже до осені влитися в колектив мало відомих засновників, і поповнити статутний капітал російським. Мета такого банку – обслуговувати російсько-українські зовнішньоекономічні операції. Окрім надання обом сторонам широкого спектру послуг, банк планує представляти в Україні інтереси російського “Газпрому”, з яким він тісно пов’язаний. Чи буде працювати такий банк на Україну, питання спірне.
Таким чином, слідом за великим російським промисловим капіталом, що активно бере участь у приватизації української промисловості, в нашу країну рушили і банки. Проблема в тому, що спочатку банк, який створюється з метою надання фінансових послуг резидентам, згодом починає лобіювати ненаціональні інтереси, представляти іноземні компанії, брати участь у приватизації українських підприємств провідних галузей. З часом відкриваються філії у найбільших містах і з’являються плани щодо передових позицій.
“Альфа-банк”-Україна вже до кінця року обіцяє увійти у п’ятірку найпотужніших банків України. А серед майже трьох сотень банків – це хороший результат і чималі перспективи. І справа навіть не в амбітних заявках про наміри та офіційне посягання на контроль у фінансовому секторі, а в тому, що більшість таких “спільних банків” відкривається через маловідомі чи підставні компанії, які відразу ж після реєстрації виявляються “чужими”, проте з добре продуманими планами та інтересами.
Можна зробити висновок, що прихід росіян був і є успішним та зовсім не випадковим, а їх плани, на жаль, надто далекі від українських.
Автор – економіст-аналітик Центру політичних досліджень “Нова хвиля”
|
|
