Ті, що питають
ОНИСЬКО
Прем’єр-міністр України Анатолій Кінах твердим поглядам подивився у телевізійну камеру і сказав: “Ви повинні виплатити всі заборгованості до 10 липня. Не псуйте людям відпустку”. Мені спиною пішли мурашки. Невже він знає, що я ще не заплатив? Але трохи подумавши, я вирішив, що ні, не знає. І взагалі, він говорить не до мене, а до своїх підлеглих, які зараз так само, як і я, сидять перед екраном телевізора, ловлять кожне його слово й особливості міміки обличчя, намагаючись за лише їм відомими ознаками зрозуміти: він це серйозно – чи так, як завжди?..
Телевізійники люблять такі сюжети. У них, як у краплі води, відбивається турбота влади про простого українця. Справді, як іще пояснити пересічному вчителю чи шахтареві, які вже кілька місяців не отримують зарплати, що новий прем’єр ночей не спить, а думає про них? А так -- ось вам наочна ілюстрацію відомої байки про доброго короля і поганих урядників, які тільки і вміють, що красти у простих людей, а доброму королю доводиться за них червоніти.
Зрештою, прем’єр Кінах є лише типовим продуктом нашого часу. Зараз важко згадати хто перший став законодавцем чиновницької моди звертатися з риторичними запитаннями чи побажаннями до народу. Цілком можливо, що ним був прем’єр Леонід Кучма, який у 1993 році, теж дивлячись у камери, казав: “Ви скажіть мені, що ми будуємо, – і я побудую”. Думаю, тоді багато хто з сьогоднішніх читачів “Поступу” міг би йому щось відповісти, але – не вийшло... А все могло б бути інакше. І не кажіть, що він не питав, просто хтось інший йому відповів...
Тепер уже президент Кучма й досі полюбляє ставити такі питання, але тепер він дає на них такі ж відповіді. Наприклад, “Ми шо, такі тупі чи не здатні? Напевно, і то, і друге...” – це він про проблеми із зовнішньо-торгівельним балансом України.
Насправді мене тішать такі запитання. Вони демонстурють милу непоінформованість і безпосередню дитячу цікавість до нашої дійсності.
Зрештою, ці питання демонструють, що їх автори є такими ж, як і більшість населення, що, у свою чергу, означає непорушну єдність влади з народом. А народу, до речі, це може і подобатися, бо ж приємно усвідомлювати, що з тобою радяться, у тебе запитують... А ще приємніше стає, коли відповідати не треба: питання ж бо риторичні. Але чому про свої виробничі проблеми (а розбудова держави і є виробничими проблемами того, кого ми найняли на цю роботу, – тобто президента, прем’єра, міністрів, голів облдержадміністрацій і багатьох інших дрібніших чиновників) вони розказують мені?! Я чим допомогти можу?! Я тебе, спеціаліста, взяв на роботу, а ти питаєш мене, як цю роботу зробити?
...Свого часу я був присутній на неформальній вечірці, яку голова облдержадміністрації, націонал-демократ і патріот, організовував для редакторів місцевих ЗМІ. На порядку денному стояло одне питання: як допомогти йому будувати Україну. Тобто питання, чи треба йому допомагати, не стояло. Усі присутні були абсолютно переконані, що помагати треба, інакше державі гаплик. Господар вечірки благодушно вислуховував від “ланцюгових псів демократії” запевнення у тому, що тільки тісна співпраця влади і преси може в результаті породити процвітаючу Україну.
Мені стало сумно – і я звідти пішов. Дорогою мене обігнав на “Мерседесі” господар вечірки, який, напевно, поспішав у свій новенький будинок за півтора мільйони доларів... Люди, які бачили це чудо архітектури, кажуть, що будувати він умів. І переконувати він умів: редактори ретельно друкували звіти про успіхи на теренах області, не забуваючи, втім, – задля свободи слова – час від часу гнівно таврувати дрібних чиновників-хабарників, яких ловили у коридорах зі ста доларами в кишені. Адже редактори теж люблять задавати риторичні запитання на кшталт “Доки в Україні процвітатиме корупція?”.
Хоча тому голові облдержадміністрації так і не дали добудувати Україну. Хтось у Києві вирішив, що будувати тепер буде інший. Але це мало кого засмутило: редактори ж усі патріоти – і розуміють, що лише у співпраці влади з пресою може постати процвітаюча Україна. Тепер допомагають будувати іншому...
Одне дивує – кого вони питають?
Олег ОНИСЬКО
|
|
