|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
|
|||||||
|
| ||||||||
Дежа-вю по-британськиАУДІО-ГАЛЕРЕЯРоман ЗАЯЦЬ
Серед когорти перфектних альбомів, про які я писав останнім часом (R.E.M. – Reveal, Radiohead – Amnesiac, Marillion – Anoraknophobia тощо), ця робота просто загубиться. Але, з іншого боку, групі з північного Вельсу Stereophonics ще зарано тягатися з динозаврами чи то британської рок-сцени, чи то майже недосяжної для них американської. “Жовторотикам” треба видати ще як мінімум з десяток платівок, щоби про них не забули через кільканадцять років... У 1998 році Stereophonics були визнані “кращою новою групою” на церемонії Brit Awards. Чи заслужено? Мабуть, так... Враховуючи їхню музичну британську традиційність та, що не менш важливо, рівномірність. Новий альбом (третій у дискографії групи) Just Enough Education to Perform знову не приніс чогось особливого чи оригінального. “Стереофоніки” зробили ставку на типовий брит-поп-енд-рок. Більшt того, пісні альбому так комерційно “відшліфовані”, що не виникає сумніву те, що цього разу тріо Stereophonics розраховує вийти на ширше коло слухачів. Платівка містить 11 композицій, більша половина з яких вдало “увібрали” в себе найкращі традиції чи то британської поп-музики (помітна подібність до ранніх пісень Rod Stewartа чи Oasis) чи дещо “запозичили” від американських команд. Зокрема, відчутний вплив Black Crows. І таких моментів в останньому альбомі “Стереофоніків” чимало. Слухаючи його, ловлю себе на думці: це вже було... суцільне дежа вю. Така форма творчості все ж таки є виправданою, бо забезпечує (хоч і локальний) комерційний успіх альбому. У хіт-парадах Великобританії пісні Mr Writer чи Have A Nice Day займають перші позиції, а підсумки продажу диску за травень-червень обіцяють щонайменше статус “золотого альбому”. Щоби не бути прискіпливим, на завершення додам: якщо хлопці зі Stereophonics і надалі працюватимуть так завзято, як досі, можливо, їх четвертий альбом виявиться музично цікавішим. galereya@ukr.net |
|
|
