|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
|
|||||||
|
| ||||||||
Майже знаменитіГірко-солодка балада про втрачену невинність
Музична стрічка Almost Famous стала для режисера і колишнього рок-журналіста Кемерона Кроу найбільш особистим із усіх знятих ним досі фільмів. Це зворушлива трагікомічна балада про втрату невинності та ілюзій 70-х рр. Рік 1973. Рок-музика – це найважливіша у світі річ, але її от-от може обігнати індустрія розваг, яка неухильно комерціоналізує все довкола. Однак 15-річний фанат рок-музики Вільям ще нічого про це не знає. Він хоче стати музичним журналістом. Він хоче мати щось спільне зі славою своїх кумирів, блиском їхніх концертів і неповторністю їхніх жестів. Цей юнак, який для свого віку вже надто наївний, ні в якому разі не хоче бути адвокатом або підкорятися добропорядним правилам поведінки, котрі нав’язує йому його майже істерично стурбована матуся (Френсіс Макдорманд). І він отримує шанс наблизитися до своїх ідолів. Йому довіряють писати статтю про Rolling Stone, новостворену групу, яка от-от має стати знаменитою. Вільям повинен супроводжувати потенційних зірок під час їхнього турне, і це обіцяє стати захопливою подорожжю, яка принесе йому перше кохання, перший сексуальний досвід і чимало суперечливих емоцій. За це йому доведеться заплатити своїми ілюзіями, бо такий блискучий зовні світ рок-н-ролу насправді виявляється зовсім не таким уже й привабливим. “Майже знамениті”, як і кожен фільм Кемерона Кроу, розповідає про втрату невинності і болючий процес подорослішання і мало не перетворюється на гіркувато-сентиментальну зворушливу історію. Тим більше, що цього разу режисер “Самотніх” та “Джеррі Макґвайра” звертається до теми власного минулого. Як і герой фільму Вільям, Кроу теж став музичним журналістом і спершу писав для Creem, а потім працював для Rolling Stone. Та йому вдалося перетворити ностальгійну подорож у власну юність та останні великі дні рок-н-ролу на майже веселу баладу, яка настроює позитивно, а не примушує впасти в депресію. Цим стрічка насамперед завдячує дотепним діалогам і чудовим акторам, навіть дебютантові Патрікові Фуджіту в головній ролі, зіграти яку йому вдалося переконливо й автентично, як це вдається тільки зовсім недосвідченим акторам. Дбайлива легкість, із якою Кемерон Кроу зняв свій фільм, невипадкова. 43-річний режисер – сам найкращий приклад того, що свої дитячі мрії можна здійснити і в дорослому віці. Зі світу рок-н-ролу він просто перейшов до іншої “фабрики мрій” і в кінематографі займається магічною порою юності, коли всі кордони були ще відкритими, а кожна можливість здавалася близькою до втілення. На щастя, бо якби Кемерон Кроу став адвокатом і поринув у глибини міщанського існування, ми не могли б насолоджуватися “Майже знаменитими”. Н.С. |
|
|
