Віртуальний лідер Ющенко
"Реформи і порядок" готові помогти Віктору Ющенкові стати наступним президентом
ПОЛІТИКА
Ольга СНІЦАРЧУК, Київ, Дмитро ЯЦЕНКО, Львів
Закінчення. Початок – стор.1
Політики, як правило, рідко коли розголошують такі далекосяжні плани; принаймні в той час, коли починається підготовка до парламентських виборів 2002 року, більш ніж зарано говорити про президентські вибори 2004.
Причина тут, мабуть, в іншому. Слова Пинзеника слід розцінювати як частину політичної гри в процесі створення блоку – зокрема, про бажання ПРП зрівнятися за впливовістю зі своїми більш сильними союзниками – НРУ Удовенка та УНР Костенка. Зрозуміло, що, в кінцевому результаті, чим сильніша та чисельніша партія-учасниця об’єднання політичних сил, тим більше вигоди вона матиме від перемоги блоку на виборах.
Після підписання між НРУ та УНР декларації про об’єднання та створення спільного блоку до парламентських виборів позиції ПРП дещо погіршилися: у виборчому об’єднанні НРУ-ПРП-КУН партія “Реформи і порядок” від самого початку мала друге місце за впливом, але коли ПРП вступить до блоку НРУ-УНР, вона буде лише третьою партією. У кращому випадку – другою, тобто після об’єднання Рухів, а це станеться вже після виборів. Тому ПРП як майбутній учасник блоку правих сил прагне посісти в ньому якомога вище місце.
У контексті “сватання” ПРП з Ющенком варто відзначити й те, що після нещодавньої презентації блоку обох Рухів громадськість майже нічого не почула про можливе лідерство в ньому Віктора Ющенка. Більш того, голова НРУ Геннадій Удовенко навіть заявив, що лідерство Ющенка у блоці не є обов’язковою умовою: головне – єдність правих. Та єдність – то, звичайно, висока мета, але в політиці вона досягається не часто. Тому, можливо, ПРП й намагається наголосити на тому, що Ющенко – майбутній лідер і, що він усе-таки очолить блок правих сил. Нагадаємо, що керівництво ПРП уже не вперше займається висуванням Ющенка в лідери: перед президентськими виборами 1999 року партія заявила, що підтримуватиме його кандидатуру на посаду президента.
Зрештою, поки що на Віктора Ющенка розраховують більшість українських партій. Його участю у різноманітних роду політичних об’єднаннях зацікавлені чимало найбільш амбітних і сильних на нинішній момент партій та політиків: окрім правих, можна згадати спікера Івана Плюща, який став мало не новим покровителем Віктора Ющенка, а також центристські партії на кшталт “Регіонів України”, “Солідарності” чи “Трудової України”. Проте екс-прем`єр, схоже, ніяк не може визначитися щодо соратників у його політичному майбутті.
Поки що Віктор Ющенко залишається постійно перспективним політиком: маючи найвищий в Україні політичний рейтинг, він навіть може його підвищити, підтримуючи розмови навколо своєї особи. Однак і це навряд чи буде тривати довго (найдовше – до парламентських виборів). Потім, можливо, вже буде пізно – у Ющенка зникне нагода скористатися з успішного іміджу переслідуваного борця за справедливість. А саме це і є метою влади, яка зараз позбавляє себе від найбільш серйозних опонентів. Частина цієї гри вже пройдена, адже персону Ющенка тепер частіше згадують не як прем’єра за часів якого почали виплачувати і навіть підвищувати пенсії, а як частину словосполучення “міф Ющенка”. У будь-якому разі, невизначення та нерішучість цього політика неминуче завершаться тим, що не лише прем’єр Ющенко буде у минулому, але й як політик – залишиться лише міф...
Володимир ПОЛОХАЛО
політолог
Де б не перебував Віктор Ющенко, але вже той факт, що на з‘їзді ПРП він виступав по відео, уже носить комічний характер. Це якесь ноу-хау пострадянської дійсності. Чинник Ющенка має неабияке значення в політичному процесі. Ряд політичних партій хотіли б, щоби саме він був на чолі їх списку, надто ж ті, хто має не дуже великі прохідні шанси. Однак те, що він зробив свою заяву таким чином, свідчить про віртуальність його іміджу. Він може розтанути, як розтанув свого часу імідж Євгена Марчука.
Думаю, це не остаточна його заява. Є багато мисливців за Ющенком, власне мисливців – середнього рівня політиків. У цьому полюванні Віктор Ющенко і сам не знає, кому дати себе вполювати – чи то підстрелити. Його помилка, слабкість полягає у тому, що він не відчуває себе самодостатнім. У ньому дуже відчувається чинник Президента. Діапазон метань Ющенка – великий. Від умовних “правих радикалів” – і аж до олігархічних груп. Із ним усі готові співпрацювати, навіть деякі ліві. Цей діапазон говорить про аморфність Ющенка. Він – позаідеологічний. Він не показує того, що хоче відстоювати.
Ющенко породив і стимулював очікування, але своєю непослідовністю і політичною невизначеністю викликав розчарування. Він – квазідемократ, який використовується у політичній боротьбі.
|
|
