BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| АРХІВ | INDEX ЧЕРВНЯ-1 ЛИПНЯ 2001 року |

Він ніколи більше не приїде до нас

ВРАЖЕННЯ

Ольга ЯЦЕНКО

© ПОСТУП
Людей, які здолали сотні і навіть тисячі кілометрів, аби хоча б здалека побачити Папу, було дуже багато. І в кожного з них була своя мета. Для когось Папа Римський до цього часу був напівреальною, особою, і намагання побачитися з ним було простим виявом цікавості. Мовляв, про нього стільки розповідали – цікаво подивитися, який же він насправді.

Цікавий чоловік

На вулицях, якими просувався кортеж Понтифіка, можна було спостерігати дивовижні перетворення у сприйнятті людьми постаті Івана Павла ІІ. Молоді люди, які начебто випадково опинилися в таких місцях, нервувалися, що це змінило їхні плани, оскільки вони не могли потрапити додому чи на зустріч.

“Це якесь божевілля, – обурювався поряд мене молодий чоловік, – на мене чекають удома гості, а тут таке...”. За годину, доки ми чекали на кортеж, люди встигли познайомитися між собою, і дратівливий настрій молодого чоловіка розвіявся. Він ще час від часу виявляв невдоволення, та вже невдовзі я помітила у його руці прапорець, яким він вітав Папу. “Цікавий чоловік, – сказав він мені після того, як папамобіль проїхав, – ніколи б не подумав, що він здатен викликати такі почуття”. “Які?” – запитала я. “Не знаю. Я не чекав його. Мене вже навіть дратувало, що лише про нього всі говорять останні тижні. А тут раптом відчув якесь піднесення, зрештою, після зустрічі з такою людиною, напевно, завжди виникають подібні відчуття”, – розгублено відповів він.

Та все ж не у всіх Папа викликав щире захоплення і тепло. Напередодні його приїзду подейкували, наче православним монахам і священикам ієрархічна верхівка заборонила їхати на зустріч і навіть дивитися на Папу. На вулиці Винниченка, біля церкви Св. Михайла, можна було побачити кількох православних монахів. Їхні обличчя залишалися незворушними. Папамобіль уже наближався до того місця, де вони стояли, люди радісно вигукували “Хай живе Папа!”, “Львів вітає Папу!”, коли ченці почали голосно молитися. Від їхніх голосів і поглядів віяло чимось середньовічним. Напевне, саме так виглядали тодішні релігійні фанатики. Було у цьому щось войовниче і страшне. Дивно було спостерігати серед цього розмаїття радості та всеохоплюючої любові ворожі погляди двох людей у чорних габітах, які пильно дивилися на паломника миру Івана Павла ІІ.

Дивний президент

До речі, про ворожість. На три дні вона практично розчинилася у морі світлих почуттів, які вирували у місті. Щоправда, вже в останній день ця ворожість час від часу таки з’являлася. Прикро про це писати, але найвиразніше вона була помітна на іподромі. Так, саме на іподромі. У середу на Літургії, яка правилася у візантійському обряді, був присутній і офіційний глава нашої держави Леонід Кучма. Саме з його присутністю більшість людей пов’язують набагато жорсткіше ставлення правоохоронців до прочан. “Знаєте, я не пропустила жодної зустрічі з Папою, – розповіла мені бабуся, яка приїхала зі Стрия і мешкала у своєї доньки, – але в останній день сталося щось жахливе.
Вони кричали на нас. Я хотіла забрати онуку з сусіднього сектора до себе, оскільки мала і воду, і канапки, а він, як дідько, кинувся на мене. “Не можна!”. Чи ж у такий світлий день годиться так поводитися?” – розпачала бабуся. Мені стало соромно і боляче. Побачивши у мене на кишені сорочки картку журналістської акредитації, вона попросила допомогти.

А що я могла зробити? Сектор, який призначався для журналістів, зайняли прочани. Нам довелося шукати вільні місця у секторах, які були розташовані найближче до престолу. І ніхто з правоохоронців не зважав на наші журналістські посвідки. Таку пильність цілком можна виправдати, адже зрозуміло, що кожен виконує свою роботу, за яку несе відповідальність. Але чи можна якось виправдати хамство? А ще складалося враження, що людям у формі подобається поводити себе зверхньо. І ще одне: під час Літургії у середу значна кількість охоронців на іподромі становили не місцеві міліціонери, а спеціально вишколені працівники спецслужб із Києва.

Повертаючись до присутності Леоніда Кучми у Львові, можна розповісти багато цікавих моментів, які викликають лише дві реакції: зніяковіння і сором. Зрештою, найкрасномовнішим епізодом можна назвати прибуття президента на іподром. Коли ведучий оголосив, що президент України Леонід Кучма прибув на іподром, аби взяти участь у Літургії, і попросив його привітати, натовп спершу загудів, а потім наростаюча звукова хвиля рознеслася над іподромом словами “Ми любимо Папу!”, “Ми любимо Папу!”, “Ми любимо Папу!”. Зрештою, від польських журналістів можна було почути, що візит Понтифіка в Україну був просто потрібний президентові, аби підняти свій рейтинг. Дехто навіть стверджує, що Леонід Кучма наважився на це запрошення за порадою свого сусіда, президента Польщі Александра Квасневського, який має більший і кращий досвід у дипломатичних відносинах.

Але моментів, пов’язаних із нашим президентом, після яких ніяковів не один мешканець України, можна нарахувати багато. Друзі розповідали, що в середу деякі італійські телеканали кілька разів показували, як до Леоніда Кучми підійшов якийсь чоловік і перевернув йому іншим боком молитовник, що його той тримав у руках. Коментувати такі речі немає сенсу, оскільки в півторамільйонному натовпі все одно знаходилися люди, які мали до Кучми важливі справи, і вони намагалися його присутність якнайвигідніше використати. Хтось хотів передати лист-скаргу, хтось вбачав у ньому єдиного рятівника і захисника. Приїзд Папи для них був лише доброю нагодою зустрітися з гарантом Конституції.

Віра в чудо

Але була ще одна, особлива категорія прочан. Про це важко розповідати, оскільки йдеться про людей, які сподівалися на зцілення. “Ми добиралися аж з Вінничини, – розповідає пані Галина, – дуже чекали на цю зустріч. Моя мама хворіє вже давно, вона не може ходити, і ми зверталися до всіх лікарів. Знаєте, це важко – їхати з інвалідом, який не може пересуватися. Чи буде диво? Не знаю, я так чекаю цього, а як воно буде...”.

Мені шкода, бо наша зустріч з цією милою жіночкою з Вінничини сталася ще до того, як Папа Римський приїхав на зустріч із молоддю, яка була на Сихові.

Потім у натовпі ми загубилися, і я так і не змогла дізнатися, чи сталося зцілення. Щоправда, ніхто ніколи не говорив про можливості зцілення, якими б володів Іван Павло ІІ, але людям не обов’язково про це чути чи знати, адже їх вела віра у диво. Було дуже образливо, адже перед приїздом Понтифіка до Львова влада декларувала, що неповносправні зможуть сидіти в найближчих секторах до вівтаря, а насправді виявилося, що вони навіть не могли добратися до того сектора. Я стала свідком, коли нульовий сектор на Сихові, призначений для влади й обраних осіб, був напівпорожнім, а інваліди не змогли потрапити навіть у найближчі сектори. Йдеться не про стіну, яку створили люди, намагаючись ближче побачити понтифіка, а про ланцюги охорони, які не пропускали неповносправних ближче до Папи.

Пророцтво Нострадамуса

...А ще дуже запам’яталася паніка, яка була особливо відчутною серед журналістів. Це якийсь дурний острах, пов’язаний із чутками. Хтось розповів, що місто готується зустріти не лише Папу, але й якогось божевільного терориста, який начебто подорожує з Папою в усі країни світу, хтось пригадав пророцтва Нострадамуса, що Папа-паломник помре у місті, яке носить назву страшного звіра. Чомусь ніхто не згадував про Ліон чи Сінгапур – всі говорили про Львів. Говорили – і боялися сказаного.

У середу після обіду місто відчутно спорожніло. Не в сенсі кількості людей, адже доволі багато львів’ян, наляканих попередженнями різноманітних служб, просто виїхали зі Львова. Воно стало порожнім у настроєвому сенсі. Наче нічого не змінилося, всі ще жили враженнями та ейфорією після зустрічі з Понтифіком, а все ж відчувалося, що свято закінчилося. Було сумно і безпорадно. Доки він був тут, була надія і тепло, а тепер... Залишилося тільки чекати, коли щось зміниться. А може, не чекати? У ці дні львів’яни продемонстрували неймовірну і досі небачену приязність. Я ніколи не забуду усміхнених облич молоді, яка під шаленим дощем поверталася додому і радісно махала руками та прапорцями автобусам, які їхали за кортежем Святішого Отця.

Отже, ми маємо все для того, аби бути терплячими, ввічливими, добрими, усміхненими, навіть коли нам тяжко і боляче. Отже, можемо бути кращими, тим більше, коли маємо такий приклад для наслідування, як Святіший Отець Іван Павло ІІ...

POSTUP - ПОСТУП
№99 (757), 30
ЧЕРВНЯ-1 ЛИПНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Пенсії зросли
·В НОМЕРІ
·Президент збирає бонуси

ПОГЛЯД
·Вам культ особи подобається
·Пам"яті Олега Невелюка

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Львівські Рухи обіцяють не сваритися. Принаймні публічно
·У Львові святкуватимуть День біженця
·Лічильники зекономлять гроші
·Вода спричинилася до спалаху жовтяниці
·Факультет наших мрій
·Нагороди для ерудитів
·Шахтарі перевиконали план
·Де відпочиватимуть діти?

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЄВИД
·Усіх заарештованих випустять?
·Око за око, ПДВ за ПДВ...
·Протести до Дня Конституції
·Президент збирає бонуси

ПОСТУП У СВІТ
·Остарбайтери можуть не поспішати
·Образа через 600 років
·Мілошевич вже в Гаазі
·Медаль за вбивства опозиціонерів
·СВІТООГЛЯД

РЕПОРТАЖ У ПОСТУПІ
·Він ніколи більше не приїде до нас

ПОСТУП НАУКИ І ТЕХНОЛОГІЙ
·Супутник, ровер і бумеранг - в одному літаку
·Чудовисько з Лох-Несу - звичайна "бульбашка"
·Озера на Марсі?
·Таксі їздитимуть без водіїв
·Бактерія продукує... жінок

ЗДОРОВИЙ ПОСТУП
·НОВИНКИ
·Міфи про гомеопатію
·Що таке квантова медицина?

ПОСТУП В ІСТОРІЮ
·Акт 30 червня 1941 року: Україна проти Німеччини
·Юрій ЦЕГЕЛЬСЬКИЙ

АРТ-ПОСТУП
·НАША АФІША
·Дивне вариво кольорів Криму
·Імпресіоністичні барви Анни Ковалко

СПОРТ-ПОСТУП
·З Аньямке, Грановським і Беженаром, але без Хоми
·Україна пакує валізи
·Несподіванки вільної практики
·Дощ вносить корективи

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·СВІТЛИНА ТИЖНЯ