"Поступ" у "Поступі"
КОЛЕГИ
Йосип МАЛАНЯК
Сьогодні в моді короткохвильові FM-радіо, які у всіх на слуху, про які всі говорять, дискутують, сперечаються, їх закривають і їх рекламують. Проте ця розкіш – лише для жителів великих міст. Більшість сіл і маленьких міст та містечок послуговуються традиційним дротовим радіо. Цей геніальний винахід тоталітаризму був присутній в кожній оселі.
Під час демократичних змін та економічних негараздів потерпіло й традиційне радіо. Десь розпалися творчі колективи, десь розікрали апаратуру, а в деяких селах – стовпи і дроти. На Самбірщині – завдяки талановитій журналістці, вмілому керівнику спілки журналістів з 25-річним стажем Оксані Коваль – вдалося зберегти колектив, який доволі успішно працює і сьогодні.
Десять років тому на базі радіовузла зв’язку та місцевого радіомовлення була створена редакція Самбірського радіомовлення “Поступ”. Колишній “брехунець”, як називали його в народі, отримав нове демократичне обличчя. Зі слухачами говорили доступною, живою мовою, правдиво висвітлюючи життя міста і району. За десять років були творчі успіхи і негаразди. Зокрема, про самбірське радіо “Поступ” тепло відгукується доволі популярна серед української громади в Америці газета “Свобода”, яка відзначила добірну українську мову й об’єктивність передач. Радіо, яке говорить правду, не всі люблять. Були спроби закрити радіоредакцію, опечатували приміщення. Але на захист невеличкого, дружного колективу виступили колеги з обласних і республіканських газет. Наша газета першою подала свій голос на захист самбірських колег. Її підтримав “Голос України” – і правда восторжествувала: радіо “Поступ” відновило роботу.
Завдяки енергійності та винахідливості головного редактора радіо “Поступ” зуміло налагодити обмін інформацією з тисячами самбірчанок, які опинилися в далекій Італії у пошуках шматка хліба. Так склалася доля, що Оксана Коваль, ставши бабцею й отримавши законне право на відпустку з догляду онуки, під час цієї відпустки побувала в Римі й на власні очі побачила нелегке заробітчанство, спробувала цієї непростої долі.
Та своїй професії журналістка не зрадила. Удень працювала, а вечорами писала про те, що бачила в цьому непростому і чужому для нас світі. Так в Італії народилася збірка поезії, матеріали, які з задоволенням взяла до друку газета “Форум”, що виходить у Римі українською, російською та італійською мовами. Основний читач “Форуму” – українські заробітчани: талановиті, здібні, яким не знайшлося місця на рідній землі, та пригріла чужа.
Півроку Оксана Коваль друкувалася і допомагала розповсюджувати газету “Форум” у Римі, серед своїх земляків. Коли їхала додому, запропонували їй створити корпункт газети “Форум” у Західному регіоні України, щоби через газету розказувати українцям та італійцям, усьому світу про нас із вами, про наших роботящих людей, про наші таланти.
|
|
