|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
|
|||||||
|
| ||||||||
Єгипетські гіркиДо виходу на екрани фільму Стівена Соммерса "Мумія повертається"НОВЕ КІНО
Поставлений за мотивами класичного древнього однойменного фільму жахів із Борисом Карлоффом у головній ролі, цей пригодницький фільм зробив невідомого постановника одного-єдиного фільму про спрута-вбивцю хітовим улюбленцем молоді, а досить-таки безбарвного актора Брендана Фрезера – однією із найбільш високооплачуваних голлівудських зірок. Другий же фільм “серії”, продовження, про зйомки якого було оголошено відразу після тріумфального виходу на екран “Мумії”, ввійшов у п’ятірку найгучніших “дебютів”, зібравши у касу кругленьку суму. Річ у тому, що Соммерс майстерно користується всіма прийомами, без яких не існує ні римейка, ні сиквела. Використавши в “Мумії” чужий (до того ж дуже вдалий) сюжет, режисер наповнив його новим пафосом. Справді, хто ж стане на початку ХХІ сторіччя боятися мерців, які встають із саркофагів, їхнього багатозначного мовчання і сумних поглядів? Зараз мумії сприймаються радше як персонажі пародійних “Байок зі склепу”. Тому Соммерс зробив ставку на авантюру пригодницького бойовика. Усі нісенітниці старомодного сюжету усунуто завдяки стилізації під ретро і гумору. У “Мумія повертається” Соммерсу довелося придумувати сюжет самому, й отут якраз і виникнув “прокол”: наслідувати більше було нікого, тож режисер викручувався сам. Історія, розказана в другій частині, жахливо заплутана, місцями здається натягнутою й неприродною – навіть у рамках страшенно умовного жанру “кіно пригод”. Це – з одного боку. З іншого ж, – основний принцип сиквела (“роби ще суворіше, ніж у попередній частині”) розв’язав Соммерсові руки, і чого тільки в його фільмі немає! Мумії ганяються за лондонським омнібусом, дирижабль утікає від живого водоспаду. Невідомо звідкіля з’являються лісові карлики-вбивці. Незрозуміле і призначення ожилої мумії жерця Імхотепа, Царя Скорпіонів. Але зовсім уже дивними є мотиви таємничої секти, яка воскресила мумію Імхотепа, причому не в Єгипті, де мумія була знайдена, а в Британському музеї (і треба ж було витрачатися на перевезення!). Узагалі, є над чим познущатися. Тільки чи варто? Глядач тільки на титрах починає замислюватися: що б то все це означало? А воно нічого й не означає – просто собі розвага. Суцільний адреналін. Дивишся – і аж поп-корн у зубах застрягає. Уже з чим-чим, а з почуттями ритму і темпу в Стівена Соммерса усе в порядку. Чи варто нагадувати про те, що обидві “Мумії” є фактично розгорнутими цитатами з “Джонса”? Тому якщо Стівен Соммерс показує дугоподібний переліт дирижабля на фоні круглого місяця, він не знущається з багатостраждального “І.Т.”, він його не пародіює. Соммерс просто констатує очевидний факт: у світі Голлівуду ідеї спільні: вони не належать тим чи іншим авторам, а перемагає той, хто швидше встигне. Як-от він сам. “Мумія повертається” – чудова ілюстрація для суто американського поняття “Діснейленд”. Соммерс же замість комп’ютерної гри пропонує ігрове переживання, можливість сісти в реальну кабінку і здійснити декілька кіл на каруселі. І заради цих єгипетських гірок розбинтуйте свою внутрішню мумію і розважайтеся в кіно, бо таку можливість вам дасть далеко не кожний фільм. М. Г. |
|
|
