Фрески Шульца непотрібні Ізраїлю?
ПОВЕРНЕННЯ
Дмитро КАНЕВСЬКИЙ, Хайфа
У той час, як у Галичині й досі не вщухають суперечки навколо належності спадщини Шульца, а Київ (теж цілком прогнозовано) доволі мляво відреагував на історію з вивезенням фресок видатного митця, вірогідно було би вважати, що на “історичній Батьківщині” вирують ейфорія та зацікавленість творами Шульца. Утім, такі припущення помилкові.
У той час, коли скандал із вивезенням фресок набирав обертів в Україні, в Ізраїлі навіть не чули про “справу Шульца”. Ізраїльська преса фактично проігнорувала цю історію, і лише згодом соціалістично орієнтована газета” Аарец” присвятила Шульцові статтю, зосередившись переважно на описуванні фресок та біографії митця. Про широкий суспільно-політичний резонанс, що його справа Шульца отримала в країнах центральної Європи, майже не згадувалося. Інші ізраїльські ЗМІ не перейнялись оглядом подій, що мали місце у Дрогобичі наприкінці травня, та навіть якби і писали про це, нема гарантії, що на те, аби побачити знамениті фрески, із нетерпінням чекали б тисячі схвильованих ізраїльтян.
За останні 20 років в Ізраїлі відбулася своєрідна культурна революція. Якщо у перші роки після заснування Ізраїлю більшу частину його населення становили вихідці з країн Європи, а в самому Ізраїлі домінував європейський (і, зокрема, польський та німецький впливи), то після прибуття емігрантів із країн північної Африки національна культура Ізраїлю змінила своє обличчя. Тепер широкою популярністю в Ізраїлі користуються артисти, чия творчість так чи інакше замішана на східних мотивах. Хоча це не означає, що класичні музика, живопис та й взагалі європейське мистецтво не користуються популярністю: на таких культурних заходах теж людно, але переважає публіка похилого віку, яка зберегла любов до європейського мистецтва та світогляду.
Молода ж генерація віддає перевагу американізованому арту, а тому твори Шульца та трагічна стежина життя дрогобицького таланту є для них пшиком, пережитком минулого. З огляду на все це, постає питання : якщо в сучасному Ізраїлі люди навряд чи оцінять значущість фресок, чи було доцільно інституту Голокосту “Яд Вашем” узагалі розпочинати цю справу, та ще й здійснювати вивезення у такий неоднозначний спосіб? І як би не виправдовувалися його представники, відтепер на репутації цього поважного музею з’явилася пляма, стерти яку буде дуже важко.
Кореспондентові “Поступу” кілька разів доводилося бувати на території цього єрусалимського музею. У ньому і справді зібрані безцінні згадки про трагічний період в історії людства загалом та євреїв зокрема. Особливі почуття з’являються при перегляді виставки “діти і Голокост”, де зібрані дитячі малюнки, ляльки та інші фрагменти останніх іграшок у житті невинних дітей.
Проте більшість експонатів добровільно передана музею вцілілими родичами померлих. Інша справа – фрески Шульца: якщо згоди на вивезення фресок не давали ані близькі Шульцові люди, ані мешканці Дрогобича, яким по праву належить спадщина їхнього краянина, чи ж варто тримати фрески в Ізраїлі, тим більше, що вони, на жаль, навряд чи будуть тут належно оцінені...
|
|
