|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
|
|||||||
|
| ||||||||
У реторті духовного співуПРОЕКТКатерина СЛІПЧЕНКО
Твоя й моя першооснова... Ю. Андрухович Коли співають драматичні актори, то переважно виникають асоціації не зі співом, а з наспівуванням. Проте в “Како воспоєм” у театрі Курбаса не йдеться просто про співи. Як, зрештою, не йдеться про виставу в традиційному сенсі цього слова. Отже, що це? Це – ірмоси, духовна музика стародавньої України. А ще це іще одна сходинка у великому театральному проекті, намацування того зерна істинності, первинності, несхибної ноти. Автори проекту Наталка Половинка та Сергій Ковальчук саме так і говорять про свою нову роботу: це в першу чергу питання до самих себе: “А що є справжнім?”. Крім того, вони намагаються побудувати театральну територію, розкривши двері лабораторії і залучаючи до своїх театральних дослідів усіх бажаючих. Відкрита територія передбачає мандри у часі та просторі – і повернення. Повернення на свою землю, повернення до самих себе через дослідження власного духовного походження. А ще відкрита територія передбачає відкритість взагалі. Тому “Како воспоєм” є відкритою структурою для продовження дослідження, для вибудовування пластики, для нових відкриттів, які потім стануть іще одним щаблем в осягненні нових питань. І знову – відкрита структура вимагає нових досліджень та продовжень. А ще цей проект передбачає дослідження української драми – через спів, через театр, через повернення на цю територію і через самих себе. Це – робота, яка триває, і це тривала робота. Та зараз – “Како воспоєм”. І, напевно, найсильніше відчуття від цієї роботи – чиста нота, кришталева чистота, яка примушує згадати первісний сенс заяложеної тези “Театр – храм”. А ще все дуже просто: жодного пафосу, жодних претензій, жодних... Та нічого, зрештою, немає. Є спів. Такий, що примушує шукати у собі та в інших найкраще. Спів справді духовний, без жодної декларативності. Спів драматичних акторів примушує глядачів (слухачів? співавторів?) відчувати кожну ноту, позбавлену професійно-холодного проспівування, а прожиту, відчуту нутром. Отже, проект “Како воспоєм” Наталки Половинки та Сергія Ковальчука за участю Олега Стефана та Андрія Водічева – не концерт, не вистава. Це – місце і час для питань та відповідей у дзвінкому чистому просторі. |
|
|
