ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ
“Митрополит лежав спокійно з замкнутими очима та віддихав тяжко, як перед тим. Відтак почав знову молитися. Відчинив очі та почав до нас усіх говорити:
“Наша Церква буде знищена, розгромлена большевиками, але ви держіться, не відступайте від віри, від Святої Католицької Церкви. Тяжкий досвід, який паде на нашу Церкву, є хвилевий. Виджу відродження нашої Церкви, вона буде гарніша, величніша від давньої, та буде обіймати цілий наш нарід. Україна, – продовжував дальше говорити Митрополит, – двигнеться зі свого упадку, та стане державою могутньою, з’єдиненою, величною, яка буде дорівнювати іншим високорозвинутим державам. Мир, добробут, щастя, висока культура, взаємна любов і згода будуть панувати в ній. Все те буде, як я кажу. Тільки треба молитися, щоби Господь Бог і Мати Божа опікувалися над нашим бідним замученим народом, який стільки витерпів, і щоби ця опіка Божа тривала вічно””.
Із інтерв’ю о. Йосифа Кладочного про останні хвилини земного життя Митрополита Андрея Шептицького
Підготував кандидат історичних наук Олег Турій,
виконавчий директор Інституту Історії Церкви Львівської Богословської Академії на основі матеріалів Постуляційного Центру Беатифікації
й Канонізації Святих УГКЦ та архіву Інституту Історії Церкви ЛБА
| 
