Гідний містоблюститель
©
ПОСТУП |
Священномученик Кир Василь Величковський народився 1 червня 1903 р. у Станіславові. 1920 року вступив до Духовної семінарії у Львові. У 1925 р., у Голоско біля Львова, склав перші монаші обіти в Чині Найсвятішого Ізбавителя й прийняв Св. Тайну Священства. Працював як місіонер на Волині. У 1942 р. став ігуменом монастиря в Тернополі, де його й було заарештовано в 1945 р. та відправлено до Києва. Смертний вирок замінили на 10 років ув’язнення й каторги. У 1955 р. повернувся до Львова, де продовжував душпастирську працю. Архієрейські свячення прийняв таємно 4 лютого 1963 р. в московському готелі з рук Митрополита Йосифа Сліпого, який, виїхавши до Рима, передав Кир Василеві відповідальність за катакомбну Церкву. Той, у свою чергу, передбачаючи можливий арешт, висвятив у 1964 р. нових підпільних ієрархів, серед яких і свого наступника, Архієпископа Володимира Стернюка, якому судилося вивести Церкву з підпілля. У 1969 р. Владику Величковського заарештували вдруге, а після трирічного ув’язнення депортували за межі СРСР.
Помер внаслідок важкої хвороби серця, на яку занедужав у в’язниці, 30 червня 1973 р. у Вінніпезі (Канада).
“Після стількох літ, перебутих у тюрмах і засланнях, як мило бути разом з українськими людьми на волі. Яка радість ходити молитися свобідно до української церкви, де ніхто не засилає до таборів і тюрем за молитву... Тюрми й табори знищили моє здоров’я і мою силу, але така моя доля, це Господь Бог вложив на мої плечі хрест”.
З останньої промови Кир Василя перед вірними в Канаді, 17.06. 1973 р.
|
|
