Замучений у П"ятницю
©
ПОСТУП |
Священномученик о. Іван Зятик народився 26 грудня 1899 р. у с. Одрехова Сяноцького повіту. Після закінчення богословських студій у Перемиській Духовній Семінарії 1923 р. прийняв священичі свячення. В 1935 р. вступив до Чину Найсвятішого Ізбавителя. Був викладачем догматики і Святого Письма, а також відзначався як добрий адміністратор. Виконував обов’язки настоятеля монастирів у Тернополі під час німецької окупації, а опісля – у Збоїськах біля Львова. Після офіційної ліквідації УГКЦ та вислання протоігумена Йосифа де Вохта перебрав його повноваження. 5 січня 1950 р. його заарештували, звинувативши в тому, що він “проповідує ідеї Папи Римського про розповсюдження католицької віри серед народів усього світу”. Спочатку відбував ув’язнення в Золочівській тюрмі, пізніше в “Озерлагу” Іркутської обл. Усього пережив 72 допити. У Велику П’ятницю 1952 р. о. Івана сильно побили палицями, облили водою й залишили лежати на морозі.
Помер у в’язничному шпиталі 17 травня 1952 р., як мученик за віру.
“Він цілий день стояв і молився; цілими днями, весь час молився. Дуже така приємна особа в спілкуванні. Багато повчального, мудрого від нього можна було зачути, особливо для мене – на той час молодої людини”.
З інтерв’ю співв’язня п. Анатолія Меделяна
|
|
