| ||||||||
|
|
ADVERTISEMENT
LvivArt.com
|
|||||||
|
| ||||||||
"Депортований" у вічність
Незабаром був призначений віце-ректором і професором богослов’я Духовної Семінарії в Станіславові. 2 жовтня 1911 р. вступає до новіціяту отців василіян. Його архієрейські свячення відбулись 23 вересня 1917 р. у Перемишлі відразу ж після повернення митрополита Шептицького з російського полону. У вересні 1945 р. був заарештований польською комуністичною владою, а 26 червня 1946 р., після повторного арешту, силоміць вивезений до СРСР і ув’язнений в київській тюрмі. Упродовж свого страдницького життя виявив непохитність свого служіння в утвердженні Христової віри. Помер як мученик за віру 17 листопада 1947 р. у концтаборі Чапаївка біля Києва. “Я пішов до Покровського монастиря, й ігуменя мені розказала таку історію, що коли арештували Преосвященного Коциловського, то рівночасно був заарештований їхній православний єпископ із Києва. Коли вони привезли йому передачу на Чапаєвку, то той єпископ православний сказав: “Зі мною сидить в одному лагері уніатський владика Йосафат Коциловський”... Одного разу, як принесла вона передачу, то їх єпископ сказав, що Коциловський помер і попросив її, оскільки всіх кидалося до одної ями, щоб вони десь чи позичили грошей, чи взяли. Він просив “захоронити його в окремій могилі, бо то є святий чоловік”. Зі свідчень о. Йосафата Каваціва |
|
|