Апостол єдності
©
ПОСТУП |
Священномученик о. Леонід Фьодоров народився 04.11.1879 р. в Петербурзі в православній сім’ї. У 1902 р. залишив навчання в Петербурзькій Духовній Академії та виїхав за кордон. У Римі перейшов у католицизм. Студіював в Ананьї, Римі, Фрайбурзі. Великий вплив на духовне становлення о. Леоніда мало спілкування з Митрополитом Андреєм Шептицьким. 25.03.1911 р. він був рукоположений на священика. 1913 року приймає схиму в монастирі отців студитів у Боснії. Після повернення до царської Росії, у зв’язку з початком I світової війни, був засланий до Тобольська за належність до Католицької Церкви. У 1917 р. о. Леоніда було обрано екзархом Російської Греко-Католицької Церкви. У 1923 р. його вдруге ув’язнено, вже більшовиками, на 10 років. З 1926 по 1929 рр. він відбував покарання на Соловках, а потім – на засланні в Пінєзі, Котласі та В’ятці. Помер як мученик за віру і церковну єдність 07.03.1935 р.
“Ми сподіваємося, що Екзарх перебуває на шляху до прослави через беатифікацію. Звичайно, ще надто рано говорити про це, але враження, яке склалося в усіх нас про його святість, підсилене ореолом мучеництва і смерті, напевно підтверджують наші сподівання. З іншого боку, як російський католик, як Екзарх, як той, що помер у більшовицьких руках, – нам здається, він опиниться в центрі уваги всієї Церкви”
Із листа Митрополита Шептицького до князя Волконського від 4 травня 1935 р.
|
|
