Що нам заважає жити краще?
ІДЕЇ
Д. О. СВІДНИК
Володимир-Юрій Данилів. Солідарність і солідаризм. – Київ: Видавничий дім “КМ Academia”, 2000. – 152 с.
Ця книга – переклад дисертації для здобуття докторського звання з державних наук в Університеті Леопольда Франца в Інсбруці – була написана ще у 1950 році. За ці п’ять десятиліть світ дещо змінився, однак не для нас. Адже більшу частину другої половини ХХ століття ми перебували у духовній ізоляції від сучасних політичних, соціологічних, філософських ідей, які замінювалися в СРСР марксистсько-ленінським сурогатом. Хоча й можна було читати деякі праці Гегеля чи Аристотеля, навіть скорочених Гоббса чи Берклі, однак переважна частина авторів ХХ століття, навіть тих, що вважали себе марксистами, залишалася поза межами радянського дискурсу.
Однак книга В.-Ю. Даниліва становить інтерес не лише для пізнання політологічних чи соціологічних ідей, які хвилювали європейців у середині ХХ століття, коли закладалися підвалини сучасного Європейського Союзу. Хоча саме солідарність та солідаризм були і залишаються донині основою співдружності європейських націй. Автор вважає, що й для сучасної України ідея солідарності є найкориснішою.
“Громадяни, які працюють непродуктивно, вважають працю тягарем, а не метою свого життя, до того ж часто намагаються звільнитися (беруть відпустку) від праці з різних вигаданих причин, є нелояльними для свого працедавця, споживають більше, ніж продукують, обдурюють державу фальшивими податковими деклараціями, посягають на власність своїх співвітчизників, постачають низьковартісні продукти своїм покупцям, займаються контрабандою і т. п., шкодять як собі, так і державі. Ще гіршим є той факт, коли вони не усвідомлюють, що така аморальна поведінка є причиною їхньої матеріальної убогости, а тому й убогости їхньої держави, що, закономірно, веде до їх культурної відсталости.” – писав автор ще 50 років тому. А чи не впізнаємо ми себе нині – як на “верхах”, так і в “низах” – у цій влучній характеристиці?...
А ще: “Двопартійної системи цілком досить, щоби вносити нові ідеї в управління державою та поліпшувати її лад – і в цей спосіб постійно вдосконалювати державний апарат еволюційно, а не революційно.
Багатопартійність є наскрізь негативним явищем, яке послаблює державу і стабільність її уряду. Багатопартійність є доказом низької політичної культури її громадян...
Демократія в таких державах, як вчить історія, є добрим ґрунтом для вирощування демагогів і деспотів. Вона дає їм нагоду прийти до влади шляхом обману виборців. Для тих держав, громадяни яких, на нашу думку, не мають належного розуміння демократичного ладу, більш практичним державним устроєм є конституційна монархія.”
На можна не погодитися з автором, маючи за приклад Іспанію, яка з королем Хуаном Карлосом у 70-80-х досить швидко подолала цивілізаційне та економічне відставання від решти Європи і стала повноправним членом ЄС. Можливо, саме тому такі популярні монархічні ідеї й у сучасній Болгарії, яка розчарувалась і в посткомуністах, і в “демократах”.
Якщо солідарність В.-Ю. Данилів розглядає як соціологічний факт, то солідаризм – як соціально-філософський напрям, переваги якого полягають у тому, що він “намагається усунути вади лібералізму і соціалізму, залишаючи, проте, позитивні елементи обох систем”.
Сергій Кисельов – автор передмови до книги, завідувач кафедри політології Києво-Могилянської академії – відзначає, що “солідаризм намагається подолати те культурне протиріччя, яке свого часу помітив Зиґмунт Фройд: з одного боку, індивіди вороже ставляться до культури, бо вона обмежує їхню особистість, а з іншого – поза межами культури саме існування індивідів є неможливим.” Можливо, саме це протиріччя є найбільшим гальмом у політичному, економічному та духовному розвитку сучасної України.
Книгу В.-Ю. Даниліва “Солідарність та солідаризм” можна придбати у книгарнях НТШ та “Українській книгарні” на проспекті Шевченка та у книгарні “Червоної Калина” на вул. Степана Бандери, навпроти головного корпусу Львівської Політехніки.
|
|
