Послання Папи для кожного з нас
АПОСТОЛ
Послання Папи Івана Павла ІІ. – Львів: Літопис, 2001.
Щойно вийшла з друку у видавництві “Літопис” книга “Послання Папи Івана Павла ІІ”. Цей проект під керівництвом Михайла Комарницького здійснено спільно з Центром гуманітарних досліджень Львівського національного університету ім. І.Франка.
“Це справжнє збагачення нашої фахової літератури творами з виразно християнським характером. Зважаючи на напрями мислення недавнього минулого, нам знову в центр уваги треба ставити людину як підмет гідності та прав, а рівночасно як Божий твір. Зі щирого серця ґратулюю всім, хто задумав цей проекті трудився над його виконанням, багато читачів будуть їм за це вдячні,” – такими словами привітав появу цієї книги Блаженніший Любомир Кардинал Гузар, Верховний Архієпископ Української Греко-Католицької Церкви.
До збірки увійшли Апостольські послання Івана Павла ІІ “До сімей” (1994), “До людей похилого віку” (1999), “До жінок” (1995), “До дітей з нагоди Року сім’ї” (1994), “До мистців” (1999), “До молоді всього світу з нагоди Міжнародного року молоді” (1985) та Проповідь Папи Івана Павла ІІ під час служби з нагоди Ювілейної зустрічі Світової університетської спільноти, присвяченої 2000-літтю народження Христа (2000) у перекладах Марії Зубрицької, Мирослави Олійник, Марії Яців, Олеся Ларчика. Це перше книжкове видання Апостольських послань Івана Павла ІІ українською мовою.
Книга стане не лише одним із атрибутів візиту Святішого Отця в Україну, який потім буде зберігатися десь за склом як пам’ятка про незабутні червневі дні 2001 року. Вона потрібна кожній християнській родині, щоби час від часу розкривати її сторінки і знаходити відповіді на не завжди зрозумілі питання сьогодення, щоби знаходити шлях до Господа, до серця ближнього, до кожної людини, бо “... людина є спільним добром: спільним добром сім’ї людства, окремих груп і численних суспільних структур; проте кожна людина суттєво відрізняється наповненням і реалізацією добра. Людина є спільним добром, для прикладу, нації – як співвітчизник, держави – як громадянин, а особливо спільним добром для сім’ї, єдиним і неповторним: не тільки як одиниця з числа людей, але як “ця людина”. Бог-Творець закликає її до існування “задля неї самої”. Крім існування, для неї також розпочинається велика “пригода життя”, закладена у сім’ї” (Послання Івана Павла ІІ “До сімей”, 11)
|
|
